Пошук

допомога по пошуку
« Квітень 2014 »
пн вт ср чт пт сб нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30        

Напрями діяльності »  Співпраця з кадровими службами »  Практичні посібники версія для друку
Практичний посібник кадрової служби місцевої державної адміністрації

 

 
ЗМІСТ

Вступ. 1

Право на державну службу. 3

Прийняття на державну службу. 5

Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців. 5

Стажування у державних органах 7

Формування кадрового резерву для державної служби. 8

Проведення спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад. 10

Призначення на посади державних службовців. 11

Встановлення випробувального терміну при прийнятті на державну службу. 15

Присвоєння державним службовцям рангів. 16

Ведення особових справ державних службовців. 20

Ведення трудових книжок державних службовців. 21

Оформлення посадових інструкцій державних службовців. 23

Декларування доходів державних службовців. 26

Робочий час. 27

Оцінювання діяльності державних службовців. 27

Оплата праці державних службовців. 28

Підвищення кваліфікації державних службовців. 30

Організація професійної підготовки державних службовців. 31

Відпустки державних службовців. 33

Заохочення державних службовців. 34

Порядок проведення службового розслідування стосовно державних  службовців. 35

Дисциплінарні стягнення. 36

Обчислення стажу державної служби. 37

Відрядження державних службовців. 37

Продовження терміну перебування на державній службі 38

Єдина державна комп’ютерна система «Кадри». 39

Припинення державної служби. 41

 

 

Вступ

 

Головне управління державної служби України забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою.

Одним із основних завдань, що стоять перед Головдержслужбою, є забезпечення методичного керівництва діяльністю кадрових служб з питань проведення конкурсного відбору, атестації, щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань, формування кадрового резерву для державної служби та здійснення заходів щодо запобігання проявам корупції серед державних службовців.

При проведенні Головдержслужбою та її територіальними органами перевірок, наданні методично-консультативної допомоги виявляється ряд недоліків у роботі кадрових служб. Найбільша їх кількість стосується питань проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, проходження стажування у державних органах, формування кадрового резерву для державної служби, погодження продовження терміну перебування на державній службі, підготовки подань та матеріалів кандидатів для призначення на посади, присвоєння рангів державним службовцям, ведення їх особових справ та трудових книжок.

Основними причинами такого стану справ є неврегульованість окремих питань на законодавчому рівні, недосконалість нормативно-правової бази, у тому числі значна кількість підзаконних актів.

З метою систематизації типових недоліків, які зустрічаються в роботі кадрових служб, та їх недопущення у подальшій роботі Головдержслужбою розроблено Практичний посібник кадрової служби місцевої державної адміністрації, у якому висвітлені основні етапи проходження державної служби, нормативно-правові акти, які їх регулюють, а також звернуто увагу на окремі питання кадрової роботи, які неоднозначно трактуються, що значною мірою призводить до порушень чинного законодавства.

Посібник розрахований на працівників кадрових служб місцевих державних  адміністрацій.

Сподіваємося, що викладений матеріал допоможе Вам у роботі.

 


Право на державну службу

 

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.

Статтею 4 Закону України «Про державну службу» передбачено, що право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про громадянство України» (стаття 3) визначено, що  громадянами України є

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

 

У разі порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 Закону України «Про державну службу») – державна служба припиняється (пункт 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»).

 

При прийнятті громадянина на державну службу в місцеву державну адміністрацію необхідно врахувати наступне:

         - законодавством визначено специфічне коло повноважень, прав і обов’язків державних службовців, умови прийняття на державну службу та її проходження;

         - державні службовці є суб’єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією (стаття 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією»);

         - для державних службовців встановлені спеціальні обмеження щодо прийняття на державну службу та її проходження (статті 12, 16 Закону України «Про державну службу»);

         - встановлено граничний вік перебування на державній службі (55 років для жінок і 60 років для чоловіків) (стаття 23 Закону України «Про державну службу»);

         - особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої чи другої категорії, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери (стаття 13 Закону України «Про державну службу»);

         - на посади в місцеві державні адміністрації не можуть бути призначені особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку (стаття 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»);

         - голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку (стаття 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Перелік робіт, які не є сумісництвом, визначені додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76.

 

Основні законодавчі акти, які регулюють питання проходження державної служби в органах влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністраціях:

- Конституція України;

- Конституція Автономної Республіки Крим;

- Кодекс законів про працю України;

- Закон України «Про державну службу»;

- Закон України «Про боротьбу з корупцією»;

- Закон України «Про Кабінет Міністрів України»;

- Закон України «Про місцеві державні адміністрації»;

- Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ».

 

Прийняття на державну службу

 

         Статтею 15 Закону України «Про державну службу» визначено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Цей спосіб прийняття на державну службу є найбільш поширеним, оскільки питома вага державних службовців третьої - сьомої категорій складає більше 95 відсотків.

 

Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців

Конкурс (від лат. Concursus – суперництво, змагання, конкуренція) – це особлива процедура добору кадрів на вакантні посади відповідно до рішення конкурсної комісії. Таке рішення є юридичною підставою для призначення на відповідну посаду чи відмови у призначенні.

Проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців регулюється Порядком  проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від  15 лютого 2002 року  № 169.

Відповідно до цього Порядку конкурс проводиться поетапно:

- публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу в пресі або поширення його через інші засоби масової інформації;

Згідно з Законом України «Про інформацію» (стаття 20 ) масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.

Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

- прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, при цьому термін прийняття документів складає 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про конкурс;

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії державного органу, в якому проводиться конкурс, такі документи:  заяву про участь у конкурсі, в якій зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби;  заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; дві фотокартки розміром 4 х 6 см; копії документів про освіту, засвідчені нотаріально чи в іншому встановленому законодавством порядку; відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сім’ї; копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчену кадровою службою (пункт 13 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169).

- попередній розгляд документів на відповідність встановленим кваліфікаційним вимогам до відповідного рівня посади;

У ході попереднього розгляду документів претендент знайомиться із Загальними правилами поведінки державного службовця, а також із встановленими законодавством обмеженнями, пов’язаними з прийняттям на державну службу та її проходженням, і підписує їх.

Загальні правила поведінки державних службовців затверджені наказом Головного управління державної служби України від 23 жовтня 2000 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року за № 783/5004.

Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців затверджений наказом Головдержслужби від 1 вересня 1999 року № 65 (із змінами та доповненнями).

- проведення іспиту та відбір кандидатів.

Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців затверджений спільним наказом Головного управління державної служби України, Української Академії державного управління при Президентові України від 10 травня 2002 року № 30/84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 травня 2002 року за № 446/6734.

Типові порушення та недоліки у кадровій роботі, що стосуються вимог Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців:

- пункту 6 – не визначаються умови проведення конкурсу в окремому державному органі;

- пункту 7 – в оголошенні про проведення конкурсу вказується обмеження у віці 30-45 років, тоді як граничний вік перебування на державній службі становить
55 років для жінок та 60 років для чоловіків;

- пункту 9 – оголошення про проведення конкурсу не публікується в пресі та не поширюється через інші засоби масової інформації, а лише розміщується на офіційному веб-сайті органу;

- пункту 10 – оголошення про конкурс не доводиться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс;

- пункту 11 – в оголошеннях про проведення конкурсу в умовах конкурсу зазначається термін подання документів один місяць, а не 30 календарних днів; не зазначається повна назва вакантної посади; вказується вимога щодо місця проживання;

- пункту 13 – в заявах кандидатів про участь у конкурсі не зазначається про ознайомлення заявника із встановленими законодавством обмеженнями щодо прийняття на державну службу та її проходження;

- пункту 16 – кадрова служба державного органу не перевіряє подані документи на відповідність їх встановленим вимогам щодо прийняття на державну службу, передбаченим для кандидатів на посаду державного службовця;

- пункту 23 – не затверджується порядок проведення іспиту у державному органі;

- пункту 25 – співбесіда, як етап проведення конкурсу, не проводиться, або проводиться, однак у протоколі засідання конкурсної комісії не зазначається про її проведення;

- пункту 30 – у протоколах засідань конкурсної комісії не зазначаються результати письмового іспиту та співбесіди з кандидатами;

- конкурс проводиться до закінчення терміну подання документів (30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу).

Типові порушення вимог Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців:

- пункту 3.6 – при підготовці відповідей на питання білета кандидатом не проставляються підпис та дата складання іспиту;

- пункту 4.2 – на аркуші з відповідями кандидата оцінки не виставляються окремо по кожному питанню;

         - пункту 4.3 – відсутні відомості про ознайомлення кандидатів з результатами складання письмового іспиту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17червня 1994 року № 423 «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу» визначено, що просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву чи пройшов стажування, а також прийняття на роботу державного службовця, який припинив державну службу у зв’язку з відставкою, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору.

Стажування у державних органах

Положення про порядок стажування у державних органах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 року № 804.

Стажування проводиться у відповідному державному органі з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця, терміном до двох місяців.

На період стажування в державному органі за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджується керівником структурного підрозділу органу, де проводиться стажування.

Стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування. Після закінчення стажування стажист подає керівництву державного органу доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи - стислий письмовий звіт.

Особа (не державний службовець), яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів виконавчої влади. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.

Державний службовець після успішного закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву.

 

Типові порушення вимог Положення про порядок стажування у державних органах:

- відсутні висновки керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на державній службі;

- доповідна записка про стажування подається стажистом керівнику структурного підрозділу, а не керівнику державного органу;

- особа, яка проходила стажування, не подає за основним місцем роботи письмовий звіт.

 

Формування кадрового резерву для державної служби

 

Положення про формування кадрового резерву для державної служби затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року
№ 199.

Кадровий резерв для державної служби створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі.

Кадровий резерв на посади державних службовців першої - третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України, формується на конкурсних засадах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення конкурсу із зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої – третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 272.

Конкурс із зарахування до кадрового резерву на посади голів обласних, районних, районних у м. Севастополі державних адміністрацій проводиться відповідними обласними, районними, Севастопольською міською держадміністраціями; на посади голів районних в Автономній Республіці Крим державних адміністрацій - Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Кадрова служба державного органу на підставі протоколу засідання та поданих претендентами документів готує список осіб, рекомендованих для зарахування до кадрового резерву, згідно з додатком та подає його на погодження керівникові державного органу.

Головдержслужбі зазначений список подається державним органом у трьох примірниках з біографічними довідками.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації вносять щороку до 1 березня Головдержслужбі пропозиції щодо кандидатур для зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої - третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України, для їх узагальнення та подання в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Народні депутати України, яким після закінчення строку повноважень або дострокового їх припинення за особистою заявою про складення депутатських повноважень не надано попередню роботу (посаду) та які не можуть самостійно працевлаштуватись, зараховуються до кадрового резерву на посади державних службовців першої - третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України, за пропозиціями, що подаються Головдержслужбі щороку до 1 листопада Апаратом Верховної Ради України.

Типові порушення вимог Положення про формування кадрового резерву для державної служби:

- абзацу 3 пункту 3 – про зарахування до кадрового резерву не повідомляється керівництво за місцем роботи зарахованого працівника, відсутні заяви осіб про зарахування їх до кадрового резерву;

- абзацу 1 пункту 4 – до кадрового резерву на керівну посаду зараховується лише одна особа;

- абзацу 2 пункту 4 – кадровий резерв для державної служби затверджується з порушенням визначених термінів, список осіб, зарахованих до кадрового резерву для державної служби, формується не за формою, передбаченою додатком до Положення про формування кадрового резерву для державної служби;

- пункту 5 – список кадрового резерву не затверджується розпорядженням (наказом) керівника органу;

- пункту 9 – з працівниками, зарахованими до кадрового резерву, не проводиться відповідна робота, не складаються особисті річні плани осіб, зарахованих до кадрового резерву для державної служби;

- пункту 14 – не видаються накази чи розпорядження керівника органу про виключення працівника із списків кадрового резерву;

- кадровий резерв на посади спеціалістів не формується.

 

Типові порушення Порядку проведення конкурсу із зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців першої – третьої категорії, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України та Кабінетом Міністрів України:

- пункту 2 – порушення визначених термінів проведення конкурсу;

- пункту 4 – до участі у конкурсі допускаються особи, які не мають відповідного стажу державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування;

- пункту 15 – список осіб, рекомендованих для зарахування до кадрового резерву, не відповідає формі, визначеній додатком до Порядку.

        

 

 

Проведення спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад

 

Стосовно відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснює Президент України за поданням Кабінету Міністрів України або Кабінет Міністрів України, у разі необхідності згідно з відповідними дорученнями Головдержслужбою за участю МВС, МОН, Державної податкової адміністрації і СБУ проводиться спеціальна перевірка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року № 1624 затверджено Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей, що подаються кандидатами на зайняття посад.

Указом Президента України від 11 листопада 2004 року № 1098 затверджено Порядок проведення обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

 

Наказом Головного управління державної служби, Державної податкової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України від 30 жовтня 2007 року № 281/612/410/773, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2007 року за № 1296/14563, затверджено форми запиту до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій щодо надання додаткової інформації стосовно кандидата на зайняття посад, призначення або погодження призначення на які здійснює Президент України за поданням Кабінету Міністрів України або Кабінет Міністрів України.

 

Типові порушення, що мають місце при підготовці подань та матеріалів кандидатів на посади, призначення або погодження призначення на які здійснює Президент України за поданням Кабінету Міністрів України або Кабінет Міністрів України:

- невідповідність записів в особовій картці (форма П-2ДС) з оригіналами документів і їх копій;

- відсутність у біографічній довідці повних відомостей про трудову діяльність та освіту кандидата;

- розбіжності в інформації, викладеній у біографічній довідці кандидата на посаду державного службовця, та його автобіографії (в частині трудової діяльності та освіти);

- відсутність в особовій картці (форма П-2ДС) фотокартки державного службовця або наявність фотокартки іншої особи;

- в особовій картці (форма П-2ДС) не зазначається ідентифікаційний код ЄДРПОУ та код УКУД;

- наявність недостовірних відомостей щодо перебування під судом та слідством;

- у поданні не зазначаються відомості про судимість та факти перебування під слідством кандидата на посаду.

 

Статтею 88 Кримінального кодексу України визначено:

1. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

2. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

3. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

4. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Строки погашення судимості визначені статтею 89 Кримінального кодексу України.

 

Призначення на посади державних службовців

 

Після виконання кандидатом на посаду та державним органом усіх визначених законодавством процедур здійснюється призначення особи на посаду державного службовця.

         Призначення на посаду державного службовця – це юридичний акт компетентного державного органу або посадової особи у вигляді наказу (указу, постанови, розпорядження), який визначає момент офіційного дозволу на здійснення певним суб’єктом відповідно визначеній посаді функцій, обов’язків і прав.

 

Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 затверджено типові форми первинної облікової документації зі статистики праці.

У додатку 3 до п. 4 методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затверджених наказом Головного управління державної служби
від 5 липня 1998 року № 24, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 року за № 453/2893, наведені зразки змісту наказів (розпоряджень).

 

Орган (уповноважена особа), що здійснює призначення на керівні посади державних службовців Ради міністрів Автономної Республіки Крим
та  місцевих державних адміністрацій

 

Назва посади 

Орган (уповноважена особа), що здійснює призначення на посаду 

Акт законодавства 

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим і за погодженням з Президентом України

стаття 37 Конституції Автономної Республіки Крим

Голови обласних державних адміністрацій

Президент України за поданням Кабінету Міністрів України

стаття 118 Конституції України, стаття 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Голова виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Президент України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України

стаття 118 Конституції України, пункт 2 прикінцевих положень Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ»

Голови районних державних адміністрацій

Президент України за поданням Кабінету Міністрів України

 

стаття 118 Конституції України, стаття 37 Конституції Автономної Республіки Крим, статті 8, 46 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункт 2 прикінцевих положень Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Заступники Голови Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, міністри, голови республіканських комітетів
Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим за поданням Голови Ради міністрів Автономної
Республіки Крим

стаття 37 Конституції Автономної Республіки Крим

Перші заступники та заступники голів обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій

голова відповідної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пропозиції попередньо погоджуються з Мінрегіонбудом)

стаття 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року
№ 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади

Київський міський голова за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України (пропозиції попередньо погоджуються з Мінрегіонбудом)

стаття 16 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Заступники голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень

Київський міський голова за погодженням з Київською міською радою

стаття 16 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»

Заступники голів-керівники апаратів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

голова обласної (міської) державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пропозиції погоджуються з Мінрегіонбудом, попередній розгляд подання щодо погодження призначення на посаду проводиться Головдержслужбою)

постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року
№ 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Перші заступники та заступники голів районних, районних в Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій

 

голова відповідної районної, районної в Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пропозиції попередньо погоджуються з  Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації і Мінрегіонбудом)

стаття 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року
№ 880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об’єднань»

Керівники апаратів районних державних адміністрацій  

голови відповідних державних адміністрацій 

стаття 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»

Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій 

голови відповідних державних адміністрацій за погодженням з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади 

стаття 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року
№ 1374 «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій»

Керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій

голови районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями

стаття 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року
№ 1374 «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій»

Керівники структурних підрозділів районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим 

голови відповідних районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними посадовими особами Ради міністрів Автономної Республіки Крим

стаття 46 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» 

 

Керівники кадрових служб Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за наявності висновку Головдержслужби

постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року № 912, наказ Головдержслужби від 18 липня 2007 року № 197 «Про затвердження Порядку  розгляду питань  щодо погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб центральних та місцевих органів виконавчої влади», зареєстрований в Мін’юсті 3 серпня 2007 року
за № 887/14154

 

При вирішенні питань призначення на посади заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій необхідно дотримуватись вимог, визначених типовими положеннями про зазначені структурні підрозділи, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

 

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну службу» голови місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).

Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1999 року № 851.

 

Працівники патронатної служби є державними службовцями.

Прийняття на патронатну службу здійснюється без проведення конкурсу.

 

Встановлення випробувального терміну при прийнятті на державну службу

 

         При прийнятті на державну службу може встановлюватися додаткова умова - випробування терміном до шести місяців (стаття 18 Закону України «Про державну службу»).

Про встановлення випробувального терміну зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

         Громадяни України, які вперше йдуть на державну службу, приймають Присягу державного службовця. Текст Присяги підписується державним службовцем і зберігається в особовій справі. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці (стаття 17 Закону України «Про державну службу»).

Особи, призначені на посади державних службовців з випробувальним терміном, Присягу державного службовця приймають при призначенні на посаду, ранг державного службовця їм присвоюється після закінчення випробувального терміну (з урахуванням його результатів).

Закон України «Про колективні договори і угоди» визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

Типове порушення Закону України «Про колективні договори і угоди», яке має місце при прийнятті на державну службу:

- працюючі, а також щойно призначені на посади працівники місцевих державних адміністрацій не ознайомлюються з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Присвоєння державним службовцям рангів

 

         При прийнятті на державну службу особі присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад (стаття 26 Закону України «Про державну службу»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 року № 658 затверджено Положення про ранги державних службовців.

Наказом Головдержслужби від 31 березня 2006 року № 106 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 року № 658 «Про затвердження Положення про ранги державних службовців».

         Ранги державним службовцям присвоюються в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.

            Ранги державним службовцям, які відповідають посадам першої категорії (Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, його перший заступник та заступники; Міністр Ради міністрів Автономної Республіки Крим; міністри Автономної Республіки Крим; голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його перший заступник та заступники; голова Рахункової палати Автономної Республіки Крим; голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій), присвоюються Президентом України.

            Ранги, які відповідають посадам другої категорії (голови республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, керівники органів виконавчої влади Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова Фонду майна Автономної Республіки Крим, Постійний представник Автономної Республіки Крим у столиці України м. Києві; перший заступник Міністра Ради міністрів Автономної Республіки Крим; перші заступники міністрів Автономної Республіки Крим; керівник та перший заступник керівника Секретаріату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, керуючий справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим; перший заступник голови Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; голова виборчої комісії Автономної Республіки Крим та його заступник; голова Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим; перші заступники голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій), присвоюються Кабінетом Міністрів України.

            Пропозиції щодо присвоєння рангів, які відповідають посадам державних службовців першої та другої категорій, вносяться Головдержслужбою за поданням державних органів.

У поданні державних органів про присвоєння рангів зазначається:

- при призначенні на посаду державного службовця першої та другої   категорій - дата призначення на посаду з посиланням на відповідний указ, постанову, розпорядження, наказ;

- при присвоєнні державному службовцю чергового рангу у межах відповідної категорії посад - дата присвоєння попереднього рангу, номер постанови, указу, розпорядження,  наказу;

- при присвоєнні державному службовцю чергового рангу достроково у межах відповідної категорії посад за виконання особливо відповідальних завдань - додаткові завдання, виконані державним службовцем на високому рівні, що мають суттєво важливе значення для держави, регіону і не співпадають з його функціональними обов’язками;

- при присвоєнні державному службовцю чергового рангу поза межами відповідної категорії посад у зв'язку з виходом на пенсію - причина звільнення; оцінка трудових досягнень державного службовця; дата виходу на пенсію; дата присвоєння попереднього рангу; якщо державному службовцю було продовжено термін перебування на державній службі, необхідно вказати номер та дату листа-погодження Головдержслужби, до якої дати продовжено термін перебування на державній службі.

 

Якщо до Головдержслужби направлено подання щодо присвоєння рангу та в цей час державного службовця звільнено із займаної посади або переведено на іншу посаду, необхідно терміново в офіційному порядку направити лист до Головдержслужби про відкликання зазначеного подання.

Ранги керівникам і спеціалістам органів державної виконавчої влади, що відповідають посадам третьої - сьомої категорії, присвоюються за місцем роботи керівниками цих органів.

Через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи державного службовця.

Період перебування особи у відпустці для догляду за дитиною не зараховується для присвоєння державному службовцю чергового рангу.

Черговий ранг не може бути присвоєний державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період проведення службового розслідування або перебування під слідством. Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до державного службовця як захід дисциплінарного впливу.

 

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що у разі переходу посадової особи місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.

Ранг такій особі має бути присвоєно одночасно з прийняттям на державну службу, навіть тоді, коли вона призначена з випробувальним терміном, оскільки особа може бути позбавлена рангу лише за вироком суду.

Типові порушення вимог Положення про ранги державних службовців:

- пункту 4 – черговий ранг присвоюється із затримкою без відповідного обґрунтування, безпосереднім керівником не готується відповідне подання, чергові ранги присвоюються державним службовцям, до яких протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення;

- пункту 5 – черговий ранг присвоюється достроково без відповідного обґрунтування;

- при внесенні до Головдержслужби подання щодо присвоєння рангу державного службовця першої та другої категорії до подання додається біографічна довідка, оформлена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 731;

- подання щодо присвоєння рангів державним службовцям І – ІІ категорій за сумлінну працю та у зв’язку з виходом на пенсію надходять до Головдержслужби запізно, що унеможливлює їх опрацювання та внесення пропозицій Кабінету Міністрів України з метою прийняття рішення до звільнення особи з державної служби.

 

Перелік нормативно-правових актів, якими посади державних службовців органів влади Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій віднесені до відповідних категорій посад державних службовців:

- Закон України «Про державну службу» (стаття 25);

- постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 621 «Про умови оплати праці працівників виборчої комісії Автономної Республіки Крим»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1491 «Про умови оплати праці працівників Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 1309 року «Про нову редакцію додатка 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 та про віднесення до категорії посад державних службовців керівних працівників головних управлінь обласної, Київської міської державних адміністрацій»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1091 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 року № 960 «Про віднесення посад працівників апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2006 року № 1853 «Про введення посади заступника голови - керівника апарату обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та віднесення її до третьої категорії посад державних службовців»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 98-р «Про віднесення посади адміністратора міської ради, районної та районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації до відповідної категорії посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 травня 1994 року № 318-р «Про віднесення посад працівників державних органів до відповідних категорій посад»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 року № 84-р «Про віднесення посад державних службовців Автономної Республіки Крим до відповідних категорій»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року № 465-р «Про віднесення посад працівників апарату Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим до відповідних категорій посад державних службовців»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1998 року № 263-р;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 1999 року № 398-р;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 1999 року № 671-р «Про віднесення посад голів постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим до першої категорії посад державних службовців»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 681-р;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2000 року № 367-р «Про віднесення до  посад державних службовців»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 9-р «Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 673-р «Про віднесення посади державного реєстратора до відповідної категорії посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 126-р «Про віднесення посади радника Керівника Апарату Верховної Ради України до другої категорії посад державних службовців»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року № 333-р «Про віднесення посад керівних працівників апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців»;

-  розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року № 142-р «Про віднесення посад заступників керівників апарату місцевих держадміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців»;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2007 року  № 4-р «Про віднесення посад працівників Головної державної інспекції захисту рослин та державних інспекцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів до відповідних категорій посад державних службовців».

 

Ведення особових справ державних службовців

 

З початку розгляду кандидатури для призначення на посаду державного службовця розпочинається розгляд документів, які у разі призначення особи на посаду державного службовця увійдуть до її особової справи.

Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 25 травня 1998 року № 731.

Наказом Головдержслужби від 5 липня 1998 року №  24, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 року за № 453/2893, затверджено Методичні рекомендації щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади та зразки оформлення документів особових справ.

 

Перед формуванням особової справи необхідно перевірити наявність на даного працівника справи в поточному архіві. Якщо вона є, слід звірити з описом наявність документів і долучити їх до документів, які подаються. При цьому запис переліку нових документів продовжується у старому описі. При потребі складається новий опис.

При початковому формуванні особової справи в опис включаються документи відповідно до їх розміщення у справі із зазначенням повної назви документа, організації, яка його видала, номера і дати документа, а також дати включення його до особової справи і кількості аркушів. Матеріали, які надійшли після призначення працівника на посаду, вносяться до опису у порядку їх надходження.

Не дозволяється розголошувати дані, які містяться в особових справах, вилучати з них документи, вносити в облікові дані будь-які зміни без відома працівника, на якого оформлена особова справа, та керівника органу і керівника кадрової служби.

Особова справа державного службовця у міру проходження державної служби доповнюється відповідними матеріалами та щорічно, до 15 квітня, уточнюється.

Зміни облікових даних працівника вносяться до розділів II, III, IV, V, VI, VII, VIII особової картки П-2ДС. Підставою для їх внесення є укази і розпорядження Президента України, накази і розпорядження міністрів, керівників інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, повідомлення установ і організацій, а також особисті повідомлення працівника. Всі документи, на підставі яких зроблені записи, підшиваються в особову справу і заносяться в опис документів. Потрібно, щоб документи, які долучаються до особової справи, мали необхідні підписи, дати і у разі потреби були засвідчені печаткою.

Особова картка (форма П-2ДС) з автобіографією, даними про трудову діяльність у минулому та проходження державної служби оформляються відповідно до діючої Інструкції по заповненню особових справ, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 26 грудня 1995 року № 343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  28 грудня 1995 року за  № 484/1020.

 

Сформована особова справа реєструється у книзі обліку руху особових справ протягом тижня з дня призначення працівника на посаду.

Після припинення державним службовцем роботи його особова справа залишається у кадровій службі і передається до архіву в порядку, визначеному відповідною інструкцією з діловодства.

Типові порушення вимог Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади:

- пункту 1 – в особових справах містяться не всі передбачені Порядком документи, або містяться ті, які ним не передбачені; відсутні книги обліку руху особових справ;

- абзацу 1 пункту 3 – невірні або відсутні записи в деяких розділах особових карток (форма П – 2 ДС);

- абзацу 2 пункту 3 - в особових справах містяться незавірені копії документів.

Ведення трудових книжок державних службовців

 

Основним документом про трудову діяльність державних службовців є трудова книжка (стаття 48 Кодексу законів про працю України).

Зразки бланків трудової книжки і вкладиша до неї затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників».

Інструкція про Порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

До трудової книжки заносяться також записи про продовження терміну перебування на державній службі, виплату 10 посадових окладів при виході на пенсію державного службовця, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, присвоєння, зміну або позбавлення відповідного рангу.

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розпис в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України
від 27 жовтня 1995 року № 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Усі операції, пов'язані з одержанням і витрачанням бланків трудових книжок і вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланку вносяться до книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них.

Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника органу і печаткою.

Типові форми первинного обліку:

№ П-9 «Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них»;

№ П-10 «Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них»;

№ П-11 «Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них», затверджені наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277 «Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу» та введені в дію з 1 січня 1996 року.

 

Зразок запису до трудової книжки

№ запису

Дата

Відомості про прийом на робу, переведення на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посиланням на статтю, пункт закону)

На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)

число

місяць

рік

1

2

3

4

 

 

 

 

Монастирищенська районна державна адміністрація Черкаської області

 

14

10

08

2005

Призначений на посаду керівника апарату Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області як такий, що пройшов за конкурсом та перебував у кадровому резерві на цю посаду

Розпорядження голови Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 09.08.2005
№ 358

15

10

08

2005

Прийнята Присяга державного службовця

 

16

10

08

2005

Присвоєний 11 ранг державного службовця

Розпорядження голови Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 09.08.2005
№ 358

17

10

08

2007

Присвоєний 10 ранг державного службовця

Розпорядження голови Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 10.08.2007
№ 195

18

09

06

2008

Звільнений з посади керівника апарату Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України

Розпорядження голови Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 08.06.2008
№ 286

Голова Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області

(Підпис)

(Печатка)

 

ПІБ

Типові порушення вимог Інструкції про Порядок ведення трудових книжок працівників:

            - підпункту 2.4 пункту 2 - зміст запису у трудовій книжці не відповідає тексту наказу (розпорядження) (не зазначаються шляхи призначення на посаду (за результатами конкурсного відбору, стажування, з кадрового резерву), відсутні записи про встановлення випробувального терміну тощо);

         - підпункту 2.5 пункту 2 - власник або уповноважений ним орган не ознайомлює  працівника із записами у трудовій книжці;

         - підпункту 7.1 пункту 7 – не ведеться облік бланків трудових книжок і вкладишів до них;

         - підпункту 2.2 пункту 2 – до трудової книжки заносяться записи, не передбачені Інструкцією та не ведуться записи, передбачені нею;

         - підпункту 2.14 пункту 2 – у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок не пишеться повне найменування органу;

- підпункту 2.15 –у трудовій книжці не робиться запис про зміну назви органу;

- печаткою завіряються окремо записи про прийняття на державну службу, прийняття Присяги державного службовця, присвоєння рангу державного службовця, просування по службі.

 

Оформлення посадових інструкцій державних службовців

 

Основні права та обов’язки державних службовців передбачені статтями 10, 11 Закону України «Про державну службу».

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (стаття 11 Закону України «Про державну службу»).

Посадова інструкція - документ, що видається з метою регламентації організаційно-правового статусу працівника, його конкретних завдань та обов'язків, прав, відповідальності, забезпечує умови для його ефективної роботи.

Посадова інструкція розробляється керівниками структурних підрозділів (начальником управління, начальником самостійного відділу, начальником відділу, завідувачем самостійного сектору, завідувачем сектору) на кожну посаду управління, відділу, сектору на основі вимог Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Головдержслужби від 1 вересня 1999 року №  65, та Додатка 1 до нього, положення про відповідний структурний підрозділ та затверджується заступником керівника органу виконавчої влади.

Посадові інструкції готуються у двох примірниках, один з яких зберігається у  кадровій службі (оригінал), а другий - у керівників відповідних структурних підрозділів (безпосередніх керівників). Державному службовцю видається під розпис копія посадової інструкції.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України (частина третя статті 22 Кодексу законів про працю України).

Статтею 48 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про державну службу».

Однак, окремими законодавчими та нормативно-правовими актами можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на окремі посади державних службовців.

Так, наприклад, відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» управління містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій належать до спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що керівники органів містобудування та архітектури, визначених статтею 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті).

Призначення на посаду головного архітектора здійснюється виключно за результатами конкурсу.

У конкурсі можуть брати участь особи, які мають вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.

Статтею 5 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що адміністратор - посадова особа міської ради, районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, яка організовує видачу суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих дозвільних органів щодо видачі документів дозвільного характеру.

Адміністратор повинен мати вищу освіту та стаж роботи на державній службі або стаж служби в органах місцевого самоврядування не менше одного року або стаж роботи в інших сферах управління не менше трьох років.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» на посаду державного реєстратора призначається особа з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стажем роботи за фахом на державній службі не менше одного року, або стажем роботи в інших сферах управління не менше трьох років.

Положенням про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1091 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1098)  передбачено, що на посаду головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій призначається особа, яка має вищу освіту і стаж роботи в органах праці та соціального захисту населення не менше ніж два роки.

Відповідно до Типового положення про орган (відділ) ведення Державного реєстру виборців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 26 червня 2007 року № 868, органом (відділом) ведення Державного реєстру виборців  у районі, районі в мм. Києві та Севастополі є структурний підрозділ апарату відповідно районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, який утворюється головою місцевої держадміністрації, йому підзвітний та підконтрольний і підпорядковується керівникові апарату місцевої держадміністрації. Відділ ведення Реєстру очолює керівник, який має вищу освіту, як правило, юридичну.

Типовим положенням про регіональний орган (відділ) адміністрування Державного реєстру виборців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 868, визначено, що регіональним органом (відділом) адміністрування Державного реєстру виборців  в області, мм. Києві та Севастополі є структурний підрозділ апарату обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, який утворюється головою обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, йому підзвітний та підконтрольний і підпорядковується заступникові голови - керівникові апарату місцевої держадміністрації. Відділ адміністрування Реєстру очолює керівник, який має вищу освіту, як правило, юридичну.

 

У посадовій інструкції мають бути чітко окреслені місце та роль державного службовця в діяльності підрозділу, межі його повноважень та відповідальності.

Текст посадової інструкції, як правило, складається з наступних розділів:

Загальні положення.

Завдання та обов'язки.

Права.

Відповідальність.

Взаємовідносини (зв'язки) за посадою.

 

Типові недоліки, що зустрічаються при підготовці посадових інструкцій державних службовців:

-                 не визначаються кваліфікаційні вимоги (рівень освітньої підготовки, рівень кваліфікації, фах, необхідний стаж роботи за фахом, відповідний стаж державної служби, інші вимоги);

-                 не визначаються взаємовідносини за посадою;

-                 не передбачається порядок призначення на посаду та припинення виконання посадових обов’язків;

-                 посадові інструкції пишуться після призначення працівника на посаду та під конкретну особу;

-                 завдання та обов’язки, визначені у посадовій інструкції, носять загальний характер.

 

Декларування доходів державних службовців

 

         Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, та державні службовці подають відомості про доходи, зобов’язання фінансового характеру та належне їм майно, передбачені статтею 13 Закону України «Про державну службу», у вигляді декларації (постанова Кабінету Міністрів України   від 11 серпня 1995 року № 641 «Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу»).

         Декларації про доходи державних службовців та осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, зберігаються в їхніх особових справах за місцем служби (майбутньої служби) і використовуються під час вирішення питання про прийняття на державну службу, просування по службі або її припинення.

Державні службовці подають декларації про доходи за місцем служби щорічно до 15 квітня за попередній звітний рік.

Державні службовці, які не мали можливості подати у зазначений термін декларації про доходи через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають декларації за звітний рік до 31 грудня.

Державні службовці, які не подали декларації про доходи з причин, вказаних вище, і припиняють трудові відносини з державними органами, в яких вони працюють, зобов'язані подати декларації до припинення трудових відносин.

Особи, які претендують на зайняття посади державного службовця, подають декларації за місцем майбутньої служби разом із заявою про прийняття на роботу або про участь у конкурсі.

 

         Порядок заповнення декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім’ї визначений Методичними рекомендаціями щодо заповнення державними службовцями та особами, уповноваженими на виконання функцій держави, декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця, щодо себе та членів своєї сім'ї, затвердженими наказом Міністерства фінансів України
від 9 квітня 2001 року № 175.

         Типові недоліки при заповненнях державними службовцями декларацій:

         - не вказується період, за який подається декларація;

         - не заповнюються окремі пункти декларації.

 

Робочий час

 

            Тривалість робочого часу державних службовців визначається у регламенті роботи органу виконавчої влади (правилах внутрішнього трудового) відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про державну службу» (стаття 20).

         Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50 Кодексу законів про працю України).

         За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (стаття 56 Кодексу законів про працю України).

Тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 10 грудня 1993 року № 1010 «Про тривалість робочого дня для працівників органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування»
.

Рекомендації з організації праці державних службовців в органах виконавчої влади затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України
від 28 січня 2005 року  № 55.

Типові недоліки при встановленні робочого часу державним службовцям:

- залучення до виконання роботи у позаробочий та нічний час, у вихідні і святкові дні, направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

 

Оцінювання діяльності державних службовців

 

         З метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов’язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.

Положення про проведення атестації державних службовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922.

Методичні рекомендації щодо застосування Положення про проведення атестації державних службовців затверджені наказом Головдержслужби від
 17 листопада 2004 року № 201.

         У період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків.

         Оцінка проводиться безпосередньо керівниками структурних підрозділів, де працюють державні службовці, під час підбиття підсумків роботи за рік.

Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків і завдань затверджений наказом Головдержслужби від 31 жовтня 2003 року № 122, зареєстрованим в Мін’юсті 19 листопада 2003 року за № 1063/8384.

         Порядок проведення щорічної оцінки в окремому державному органі визначається керівником відповідного органу з урахуванням загального порядку та особливостей кожного державного органу і затверджується наказом або іншим розпорядчим документом.

Результати атестації та щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов’язків розглядаються під час вирішення питань просування по службі, присвоєння чергового рангу, встановлення передбачених законодавством надбавок або зміни їх розміру, у разі порушення в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі, а також інших питань проходження державної служби.

         Типові недоліки при здійсненні оцінювання діяльності державних службовців:

-                  при складанні службової характеристики не дотримуються вимоги щодо її змісту;

-                                         не дотримуються форми заповнення атестаційних листів;

-                  в окремих державних органах не приймаються накази (розпорядження) про порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов’язків та завдань.

 

Оплата праці державних службовців

 

         Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок (стаття 33 Закону України «Про державну службу»).

Умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів визначені постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268.

Умови оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів, схеми посадових окладів яких не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268, упорядковані постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288.

 

Інші законодавчі та нормативно-правої акти, які регулюють питання оплати праці працівників органів виконавчої влади:

- Закон України «Про оплату праці»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049 «Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 783 «Про надбавки до посадових окладів за особливий характер роботи та інтенсивність праці» (постанова втратила чинність стосовно працівників,  схеми посадових окладів яких затверджені  постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268);

- постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 439 «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації»;

-  постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 року № 1207 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 512 «Про оплату праці керівників Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київських та Севастопольських міських державних адміністрацій, обласних, Київської та Севастопольської міських рад» із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 року № 1096;

- постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів»;

- постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 34 «Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Типові порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»:

- підпункту «в» підпункту 1 пункту 2 – працівнику встановлюється надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за розробку проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи проектів таких актів, тоді як положенням про підрозділ та посадовою інструкцією працівника не передбачено виконання такої роботи;

- підпункту «г» підпункту 1 пункту 2 – у наказах про встановлення доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників не зазначається посада відсутнього працівника, тоді як законодавством передбачається виплата доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників рівнозначних категорій посад;

 

- підпункту 3 пункту 2:

 працівникам не надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;

 працівникам не надається допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки, що є грубим порушенням законодавства.

 

Типове порушення Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» при вирішенні питань оплати праці:

- до вирішення питань оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат відповідно до Колективного договору не залучається первинна профспілкова організація.

Підвищення кваліфікації державних службовців

 

Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі (стаття 29 Закону України «Про державну службу»).

Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 року № 167.

 

Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є:

-        навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців;

-        самостійне навчання (самоосвіта), у тому числі участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі «Кращий державний службовець»;

-        тематичні постійно діючі семінари;

-        тематичні короткотермінові семінари, у тому числі  тренінги;

-        стажування в органах, на які поширюється дія Закону України «Про державну службу», а також за кордоном.

Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців відбувається:

– при зарахуванні до кадрового резерву,

– зайнятті посад вищої категорії,

– перед черговою атестацією державного службовця,

– для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, – протягом першого року їх роботи.

Тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами та планами, що розробляються навчальними закладами і затверджуються органами, на які поширюється дія Закону України «Про державну службу», на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Національною академією державного управління при Президентові України, Головдержслужбою, галузевими та регіональними радами по роботі з кадрами.

Управління підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації державних службовців здійснюється Головдержслужбою разом з органами, на які поширюється дія Закону «Про державну службу», і органами, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, у межах їх повноважень.

Щорічно до 15 лютого Головдержслужбі надається інформація про стан підвищення кваліфікації державних службовців та їх кадрового резерву за попередній рік.

Фінансове забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних Сил здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 14 липня 1999 року № 1262.

Державним замовником на підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, що належать до першої - четвертої категорії посад державних службовців, є Головдержслужба.

Пропозиції щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, які відносяться до першої - четвертої категорій посад державних службовців, вносяться органами державної влади щороку до 15 квітня Головдержслужбі, яка їх узагальнює, формує заявку на включення до проекту державних замовлень на підвищення кваліфікації зазначеної категорії працівників у наступному році і до 15 липня в установленому порядку подає Мінекономіки.

Пропозиції щодо підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, які відносяться до п’ятої - сьомої категорій посад державних службовців, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи судової влади і прокуратури, інші органи державної влади подають щороку до 15 квітня Головдержслужбі, яка їх узагальнює, формує заявку на включення до проекту державних замовлень  щодо  підвищення кваліфікації зазначеної категорії працівників в наступному році і до 15 липня в установленому порядку подає її Мінекономіки. 

Організація професійної підготовки державних службовців

 

Пропозиції щодо підготовки працівників органів державної влади, які відносяться до першої - четвертої категорій посад державних службовців, подаються органами державної влади Національній академії державного управління при Президентові України щодо підготовки працівників органів державної влади та органів військового управління Збройних Сил за спеціальністю «Управління у воєнній сфері» для роботи на першій - четвертій категоріях посад державних службовців у Міноборони та в органах військового управління Збройних Сил - Міноборони, щодо підготовки працівників органів державної влади за спеціальністю «зовнішня  політика» - МЗС, а щодо підготовки працівників, які відносяться до п’ятої - сьомої категорій посад державних службовців, - Головдержслужбі щороку до 15 квітня в установленому порядку за формою, що визначається Мінекономіки та Головдержслужбою.

Фінансове забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів військового управління Збройних Сил здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  від 14 липня 1999 р. № 1262.

 

Методичні рекомендації щодо визначення потреб у підготовці магістрів в освітній галузі «Державне управління» й відбору осіб для направлення на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України та вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальністю «Державна служба» та підвищення кваліфікації кадрів, затверджені наказом Головдержслужби від 1грудня 2009 року № 367.

Органи виконавчої влади у регіоні вивчають потреби та направляють їх до територіальних органів Головдержслужби для узагальнення і відповідного аналізу.

Положення про порядок прийому осіб на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» в освітній галузі «Державне управління» та працевлаштування випускників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 789.

Орган державної влади надсилає у місячний строк повідомлення вищому навчальному закладу та територіальному органу Головдержслужби про працевлаштування випускника за формою згідно з додатком 5 до зазначеного Порядку.

Облік працевлаштованих випускників ведуть кадрові служби органів державної влади, органи місцевого самоврядування та територіальні органи Головдержслужби. Моніторинг та загальний контроль за працевлаштуванням випускників здійснює Головдержслужба.

Положення про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також перелік органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії затверджено постановою Кабінету Міністрів України     від 14 квітня 2004 року № 468

Органи, установи, організації подають до:

-        Національної академії державного управління при Президентові України   (далі – Національна академія) не пізніше ніж за три місяці до початку вступних екзаменів відомості про осіб, що рекомендуються для участі у конкурсному відборі на навчання, та пропозиції щодо їх подальшого перебування на державній службі, затверджені відповідно на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

-        Національної академії (м. Київ) не пізніше ніж за два місяці до початку вступних екзаменів відомості про осіб, які вступають на навчання за спеціальностями галузі знань «Державне управління», освітньо-професійні програми яких передбачають підготовку осіб для роботи на посадах першої - третьої категорії;

-        Національної академії та Головдержслужби щороку в січні підтвердження щодо перебування слухачів у відповідному кадровому резерві із зазначенням повної назви посади, на яку випускників буде призначено після закінчення Національної академії (лише органи, установи, організації, які уклали договори-направлення із слухачами Національної академії);

-        Національної академії і Головдержслужби у місячний строк після прибуття випускника Національної академії повідомлення за зразком згідно з додатком 2 зазначеного Положення.

Положення про здійснення моніторингу працевлаштування магістрів за спеціальностями галузі знань «Державне управління» затверджено наказом Головдержслужби України від 3 жовтня 2008 року № 269

Кадрові служби органів, установ, організацій здійснюють облік вступників та в десятиденний строк надають територіальному органу Головдержслужби відомості про вступників.

Органи, установи, організації, які уклали договори-направлення, щороку в січні подають до Національної академії, у серпні - до магістратур державної служби та відповідно до територіальних органів Головдержслужби підтвердження щодо перебування слухачів денної форми навчання у відповідному кадровому резерві із повною назвою посади, на яку випускників буде призначено після закінчення навчання, та підтвердження прийняття випускників на посади, зазначені у договорах-направленнях, або посади, рівноцінні за оплатою, категорією, характером діяльності тій, яку вони займали до вступу на навчання.

Орган, установа, організація після прибуття випускника на роботу бере його на облік та в десятиденний строк надає територіальному органу Головдержслужби інформацію про працевлаштування.

Відпустки державних службовців

 

         Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 35 закону України «Про державну службу»).

         Надання відпусток державним службовцям здійснюється відповідно до Кодексу законів про працю України, законів України «Про державну службу», «Про відпустки», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Згідно зі статтею 26 Закону України «Про відпуски» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

 

Порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250.

Умови, тривалість та порядок надання та оплата творчих відпусток встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45.

Заохочення державних службовців

 

         За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода у розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1563).

         За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань (стаття 34 Закону України «Про державну службу»).

Заохочення (стимулювання) державних службовців - це позитивно стимулюючий вплив суб’єктів (посадової особи, органу та ін.) на потреби, інтереси, свідомість, волю, поведінку державного службовця, а отже, на результати його управлінської праці та діяльності. Заохочення сприяє поліпшенню дисципліни, якості праці, враховує ініціативу та відповідальність працівників.

         Державний службовець повинен знати, які вимоги ставляться перед ним, яка буде винагорода при їх дотриманні і які санкції будуть застосовуватися у випадку невиконання цих вимог. Мета стимулювання – не взагалі спонукати державного службовця працювати, а зацікавити його працювати краще, продуктивніше. При цьому, має застосовуватися як матеріальна мотивація, так і нематеріальна.

Перелік законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють питання нагородження державних службовців:

— Закон України «Про державні нагороди України»;

— Указ Президента України від 2 грудня 1995 року № 1116/95 «Про впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв»;

— Указ Президента України від 17 грудня 1999 року № 1583/99 «Про додаткові заходи щодо впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв»;

— Указ Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001 «Про почесні звання України»;

— Указ Президента України від 19 лютого 2003 року № 138/2003 «Про Порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України»;

— Постанова Верховної Ради України від 5 липня 2001 року № 2541-III «Про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України»;

— постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1249 «Про затвердження Порядку підготовки та подання Кабінетові Міністрів України на погодження пропозицій щодо відзначення пам'ятних дат і ювілеїв»;

— постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1333 «Про Премію Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України»;

— постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 728 «Про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України»;

— розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2000 року № 423‑р «Деякі питання запровадження заохочувальних відзнак Прем'єр-міністра України»;

— наказ Головного управління державної служби України від 24 травня 2007 року № 151 «Про встановлення відомчої заохочувальної відзнаки Головного управління державної служби України — Подяки Головного управління державної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2007 року за № 635/13902;

— наказ Головного управління державної служби України від 24 травня 2007 року № 150 «Про встановлення відомчої заохочувальної відзнаки Головного управління державної служби України — Грамоти Головного управління державної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2007 року за № 636/13903;

— наказ Головного управління державної служби України від 24 травня 2007року № 149 «Про встановлення відомчої заохочувальної відзнаки Головного управління державної служби України — Почесної грамоти Головного управління державної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2007 року за № 637/13904;

— наказ Головного управління державної служби України від 24 травня 2007 року № 148 «Про встановлення відомчої заохочувальної відзнаки Головного управління державної служби України — нагрудного знака «Державна служба України «За сумлінну працю», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2007 року за № 638/13905.

         Порядок нагородження відомчими заохочувальними відзнаками окремих державних органів влади визначається цими органами.

            Типові недоліки, що зустрічаються при вирішенні питань нагородження державних службовців:

-              не завжди у поданнях відображаються критерії щодо особистих заслуг претендента на нагородження;

-              недостатній стаж роботи кандидата для встановлення відповідної нагороди;

-              недотримання вимог нормативно-правових актів при оформленні матеріалів для представлення кандидата до нагородження в частині оформлення подання, формування пакету документів.

 

Порядок проведення службового розслідування стосовно державних  службовців

 

         У разі невиконання або неналежного виконання державними службовцями службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян, недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки, а також на вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри, стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування.

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець.

Головдержслужба може проводити службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем'єр-міністра України, а у разі безпосереднього звернення до Головдержслужби державного службовця з метою зняття з себе безпідставних звинувачень рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Головдержслужби.

 

Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником державного органу, в якому працює службовець.

За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.

 

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт.

Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

 

Типові порушення при проведенні службового розслідування стосовно державних службовців:

         - до складу комісії з проведення службового розслідування часто включаються особи, які безпосередньо зацікавленні в проведенні службового розслідування;

         - при проведенні службового розслідування не завжди забезпечується рівна участь усіх сторін;

         - особам, щодо яких проводиться службове розслідування, не надається інформація про хід розслідування (стаття 18 Закону України «Про звернення громадян»).               

Дисциплінарні стягнення

 

         Питання дисциплінарної відповідальності державних службовців регулюється статтею 14 Закону України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (стаття 1471 Кодексу законів про працю України).

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Обчислення стажу державної служби

 

         Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року   № 283, та додатку до нього.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Обчислення стажу державної служби належить до компетенції кадрової служби органу, з яким державний службовець перебуває у трудових відносинах.

Відрядження державних службовців

 

            Відповідно до Закону України «Про державну службу» державним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Відрядження посадових осіб органів виконавчої влади за кордон здійснюється відповідно до Указу Президента України від 28 серпня 1993 року № 357/93 «Про службові відрядження за кордон посадових осіб органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1992 року № 698 «Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон».

Службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України здійснюються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 року № 337.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 року № 146), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року № 218/2658.

Продовження терміну перебування на державній службі

 

Граничний вік перебування на державній службі державних службовців становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п’ять років (стаття 23 Закону України «Про державну службу»).

Порядок погодження продовження терміну перебування на державній службі затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 2003 року № 2020.

Наказом Головдержслужби від 6 лютого 2004 року № 25 затверджено Рекомендації щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2020 «Про затвердження Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі» та Форми подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі.

Підставами для подання є вагомий внесок державного службовця у діяльність державного органу або його структурного підрозділу протягом тривалого часу, але не менше одного року, його провідна роль або участь у розробленні, впровадженні нормативно-правових актів, підготовці і виконанні державних, регіональних та галузевих програм, позитивні результати атестації та щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього обов’язків і завдань, а також нагородження державними нагородами, Почесною грамотою або заохочувальними відзнаками Кабінету Міністрів України, відомчими заохочувальними відзнаками Головдержслужби та інших органів.

Стаж державної служби обчислюється на дату досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі або закінчення терміну попереднього продовження.

Типові порушення вимог Порядку погодження продовження терміну перебування на державній службі:

-                    пункту 1 - до Начальника Головдержслужби з відповідним поданням звертається заступник керівника органу, а не керівник органу чи особа, яка виконує його обов’язки; відсутнє погодження керівника органу вищого рівня в порядку підпорядкування;

-                    пункту 2 - порушуються терміни подання документів;

-                    пункту 4 – у поданні не зазначаються усі відомості про державного службовця, назва займаної посади  не відповідає записам у трудовій книжці;

-                    пункту 5 – до подання не додаються усі документи (біографічна довідка, копія списку осіб, зарахованих до кадрового резерву для державної служби на відповідну посаду (за встановленою формою), лист-погодження керівника органу вищого рівня щодо продовження терміну перебування на державній службі);

-                    подання надсилається до Головдержслужби з використанням факсимільного відтворення підпису;

-                    подання щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі не відповідає формі, затвердженій наказом Головдержслужби
від 6 лютого 2004 року № 25;

-                    після отримання погодження Начальника Головдержслужби керівником органу не видається наказ (розпорядження) про продовження терміну перебування на державній службі.

 

Єдина державна комп’ютерна система «Кадри»

 

         Впровадження єдиної державної комп’ютерної системи «Кадри» здійснюється відповідно до Програми розроблення та впровадження єдиної державної комп’ютерної системи «Кадри», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України  від 21 серпня 1997 року № 918.  

Метою Програми є вдосконалення роботи, що проводиться у сфері обліку, навчання та інформування державних службовців.

Порядок інформування центральними, місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами про зміни облікових даних державних службовців затверджений наказом Головного управління державної служби України від 07.07.09 № 183, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28 липня 2009 року за № 706/16722

Відповідно до Порядку кадрові служби центральних, місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, в яких  працюють державні службовці та на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу», здійснюють заходи щодо підтримки в актуальному стані бази даних державних службовців системи «Картка» ЄДКС «Кадри» та своєчасної підготовки і подання необхідної інформації до Головдержслужби та її територіальних органів.

Інформацію подають органи виконавчої влади, інші державні органи в паперовому та електронному вигляді з супровідним листом.

Паперовий вигляд – це інформація щодо призначення на посаду (копія форми П-2ДС та наказу або розпорядження керівника органу про призначення на посаду) чи звільнення з посади державного службовця І-ІІІ категорії посад (копія наказу (розпорядження) про звільнення).

Електронний вигляд – це інформація на магнітних або флеш-носіях щодо даних державного службовця, сформована засобами підсистеми обліку державних службовців (система «Картка») ЄДКС «Кадри».

 

Інформація щодо зміни облікових даних відомості, які стосуються ведення і заповнення наступних розділів форми П-2ДС: орган, посада, ранг, загальні відомості (освіта, науковий ступінь, вчене звання, володіння мовами, наукові праці та винаходи, сімейний стан, стаж, прийняття на державну службу), продовження терміну, просування по службі, відпустки, стягнення, нагороди, почесні звання, заохочення, зарахування до кадрового резерву, підвищення кваліфікації, відомості про військовий облік, додаткові відомості, відомості про пільги, трудова діяльність тощо.

 

Щодо державних службовців І-ІІІ категорії посад інформація із супровідним листом подається до Головдержслужби у разі:

·                     призначення на посаду державного службовця – один раз на місяць до 5 числа місяця, наступного за звітним (електронна картка на особу, копія форми П-2ДС та наказу або розпорядження керівника органу про призначення на посаду);

·                     звільнення з посади державного службовця – один раз на місяць до 5 числа місяця, наступного за звітним (архівна електрона картка на звільнену особу, копія наказу чи розпорядження про звільнення з посади);

·                     зміни облікових даних державних службовців – один раз на квартал до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом (електронні картки осіб із відображеними змінами облікових даних у них за формою згідно з додатком до Порядку).

У додатку до Порядку наведена форма надання інформації щодо державних службовців І-ІІІ категорії посад, зокрема, про зміни облікових даних, призначення на посади та звільнення з посад державних службовців, які відбулись протягом кварталу.

При заповненні цієї форми в першій графі зазначається кількість посад І-ІІІ категорії за штатним розписом, в другій - кількість вакантних посад. Крім того, в наступних графах інформація вказується щодо усіх державних службовців І-ІІІ категорії посад (прізвище, ім’я, по батькові, посада, дата призначення на посаду), які працюють станом на дату подання інформації. Відомості щодо змін облікових даних державних службовців зазначаються у разі наявності таких змін в особових картках форми П-2ДС працюючих державних службовців у звітному періоді.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації зазначену інформацію подають до Головдержслужби щодо державних службовців I-III категорій усіх органів влади Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій відповідного регіону.

 

Щодо державних службовців ІV-VІІ категорії посад інформація із супровідним листом подається до територіальних органів Головдержслужби у разі:

·                     призначення на посаду чи звільнення з посади державного службовця – один раз на місяць до 5 числа місяця, наступного за звітним (електронні картки осіб);

·                     змін облікових даних державних службовців протягом кварталу – один раз на квартал до 5 числа місяця, наступного за звітним виключно в електронному вигляді (електроні картки осіб із відображеними змінами облікових даних у них).

У разі відсутності призначень на посади, звільнень з посад, змін облікових даних державних службовців І-VІІ категорії посад протягом звітного періоду (кварталу) інформація подається до Головдержслужби та її територіальних органів один раз на квартал до 5 числа місяця, наступного за звітним.

 

До контрольних процедур заповнення системи «Картка» ЄДКС «Кадри» належать такі:

-                          «прізвище‚ ім'я‚ по батькові»;

-                          «дата народження»;

-                          «категорія посади державного службовця»;

-                          «ранг державного службовця»;

-                          «категорія персоналу»;

-                          «спосіб прийняття до органу (переміщення по службі) державного службовця»;

-                          «дата фактичного прийняття до органу (установи)»;

-                          «дата‚ з якої державному службовцю присвоєно поточний ранг»;

-                          «назва органу (установи)»;

-                          «назва підрозділу»;

-                          «назва посади»;

-                          «дата початку перебування на поточній посаді»;

-                          «освітньо-кваліфікаційний рівень»;

-                          «рік закінчення навчального закладу»;

-                          «приведена дата початку стажу держслужби (вислуги)»;

-                          «приведена дата початку стажу загального»;

-                          «приведена дата початку стажу трудового»;

-                          «дата прийняття Присяги державного службовця»;

-                          «дата народження члена сім'ї»;

-                          «дата початку громадянства України»;

-                          «назва навчального закладу (вузу) за вищою освітою»;

-                          «назва спеціальності за вищою освітою»;

-                          «вид призначення на посаду»;

-                          «дані про трудову діяльність або там є пусті рядки»;

-                          «дата прийняття до органу пізніша за дату звільнення»;

-                          «в трудовій діяльності є 2 та більше пусті дати звільнення»;

-                          «дата звільнення з одного органу співпадає з датою прийняття до іншого».

 

При формуванні засобів підсистеми обліку державних службовців системи «Картка» ЄДКС «Кадри» необхідно вказувати повну назву державного органу.

Наприклад: Бережанська районна державна адміністрація Тернопільської області.

 

         Типові недоліки при формуванні карток державних службовців:

         - не заповнюється дата та номер наказу про фактичне призначення на посаду;

         - невірний формат картки;

         - не вказується повна назва державного органу.

 

Припинення державної служби

 

Звільнення державних службовців зі служби в місцевих державних адміністраціях та дотримання при цьому гарантій їх соціального захисту здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України, законами України «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими законами України.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу».

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Статтею 2411 Кодексу законів про працю України визначено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням посадової особи у випадку її звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) їй має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі є останній день відпустки.

Розірвання трудового договору власником або уповноваженим ним органом відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України

Пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Згідно зі статтею 49 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. 

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник на власний розсуд звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 — 5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначений статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до статті 41 цього Закону працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі струкm