•  
  •  
  •  

Порядок службового відрядження для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів ....

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від ______ №  _____ року

 

 

Порядок

службового відрядження для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав.

 

 

I Загальні положення

 

1. Службовим відрядженням вважається поїздка (відрядження) державного службовця за розпорядженням керівника органу державної влади на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
2. Державний службовець може бути направлений у службове відрядження (далі-відрядження) для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав, згідно з цим Порядком.
3. До вибуття державного службовця у відрядженням, визначається місце, тривалість (зокрема необхідність роботи у вихідні, святкові та неробочі дні) і дату завершення відрядження та завдання до виконання. 
4. Строк відрядження державного службовця не може первищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.
Направлення державного службовця у відрядження на більш тривалий строк можливе за його письмовою згодою.
5. Державному службовцю відшкодовуються витрати та надається інша компенсація у зв'язку з направленням у відрядження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
6. Державний службовець, який перебуває у відрядженні, зобов'язаний виконувати службові обов'язки також у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу, якщо цього потребує завдання до виконання, з наданням компенсації за таку роботу в установленому порядку.
7. За державним службовцем на весь період відрядження зберігається його посада та заробітна плата.
8. Під час направлення державного службовця у відрядження враховується його сімейний стан та інші особисті обставини.
Не допускається направлення у відрядження без їх згоди: 1) вагітних жінок; 2) жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років; 3) державних службовців, що самостійно виховують дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства, дітей у віці до десяти років. 

 
II Службове відрядження в межах країни

 

            9. Направлення державного службовця у відрядження здійснюється керівником органу державної влади або його заступником із обов’язковим погодженням з безпосереднім керівником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: 1) пункту призначення; 2) найменування підприємства, установи, організації куди відряджений державний службовець; 3) строку; 4) мети відрядження.

10. Керівник державної служби визначає місце, тривалість (зокрема необхідність роботи у вихідні, святкові та неробочі дні) і дату завершення відрядження та завдання до виконання.

11. У разі відрядження більше ніж на один день державний службовець повинен ознайомитись з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, що складається за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження.

            12. Керівник державної служби, що відряджає державного службовця, здійснює його реєстрацію у спеціальному журналі за встановленою формою. (Додаток 1).

            13. Служба персоналу, що відряджає державного службовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

            14. Державного службовця якого направляють у відрядження за кордон, забезпечують грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.

            15. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи державного службовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи державного службовця.

            16. Грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найму житлового приміщення і добові витрати видається державному службовцю  не пізніше ніж за день до виїзду у службове відрядження.

            17. Після повернення державного службовця з відрядження він зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати за встановленою формою звіт про використання коштів, наданих на відрядження (Додаток 2).

            18. Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат (чеки, квитанції, квитки та платіжні документи про отриманні товари і послуги).

               19. На державного службовця, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу відповідно до внутрішнього трудового розпорядку чи іншого документу, який регламентує тривалість робочого часу та інші умови перебування в такій установі, що також включає порядок виходу на роботу в день вибуття у відрядження та день прибуття з відрядження.

20. У випадку, якщо державний службовець був відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

21. Якщо державний службовець відбуває у відрядження у вихідний день, то після повернення з відрядження йому в установленому порядку надається інший день відпочинку. 
22. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. 

23. За відрядженим державним службовцем зберігається місце роботи (посада) протягом усього часу відрядження, в тому числі часу перебування в дорозі.

24. Оплата праці за виконану роботу державному службовцю, який направлений у відрядження здійснюється за всі робочі дні тижні за місцем постійної роботи, розмір якої не може бути нижчим за середньомісячний  рівень заробітної плати
25. Нарахування заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
26. Заробітна плата переказується поштою відрядженому державному службовцю на його прохання, або перераховується у безготівковій формі на відповідний рахунок із застосуванням платіжних карток. 
27. За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування державного службовця у відрядженні, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
28. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

29. При відрядженні державного службовця строком на один день або в таку місцевість, звідки державний службовець має змогу щоденно повертатися до постійного місця роботи, добові відшкодовуються як за повну добу.

30. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами органу державної влади в якому працює державний службовець.

31. Керівник державної служби за наявності оригіналів підтверджуючих документів відшкодовує в межах граничних сум витрати понесені державним службовцем перебуваючи у відрядженні.

32. Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи (транспортні квитки з термінами прибуття/вибуття до/з місця відрядження, транспортні рахунки (багажні квитанції), у т. ч. електронні квитки за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту; а також при наявності електронний авіаквиток.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат.

33. Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), державному службовцю не відшкодовуються.

34. Державним службовцям, які направляються у відрядження, за наявності підтверджуючих документів відшкодовуються наступні витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження та повернення до постійного місця роботи, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших тимчасово орендованих житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на оплату службових телефонних розмов.

35. Розмір відшкодування витрат на службові телефонні розмови  визначається за попереднім погодженням з керівником державного органу та є додатком до наказу.

 

III Службове відрядження за кордон

 

36. Відрядження за кордон в тому числі до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади влади іноземних держав (далі-міжнародні організації) здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника державної служби після затвердження технічного завдання, в якому визначаються: 
1) мета та обґрунтування необхідності виїзду за кордон; 2) країна виїзду та орган, що є приймаючою стороною; 3) завдання та очікувані результати відрядження; 4) строк відрядження; 5) запланований термін виїзду та дата виїзду; 6) умови перебування за кордоном; 7) вид транспорту; 8) кошторис витрат.

37. Для оформлення службового відрядження за кордон, до міжнародних організацій не пізніш як за два тижні до виїзду державному службовцю, який надає згоду на відрядження, надається повідомлення із зазначенням умов зазначених у пункті 37 цього Порядку.

38. Після повернення з службового відрядження за кордону, державний службовець у десятиденний строк подає за встановленою формою звіт про результати відрядження з відповідними висновками, копіями угод, протоколів, іншими документами, що були підписані під час відрядження, а також відомості про фактичні витрати, у разі наявності документів в оригіналі.

39. Державний службовець після повернення з службового відрядження, зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до постійного місця служби, подає за встановленою формою звіт про використання коштів, наданих на відрядження (Додаток 3).

40. У разі відрядження державного службовця за кордон, до міжнародних організацій, підтверджуючі документи, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

41 Керівник державної служби забезпечує оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз).

42. Відрядження до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), здійснюється відповідно до наказу про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України у закордонному паспорті або документі, що його замінює (дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України).

43. Відрядження до країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує обов'язкової наявності візи (дозволу на в'їзд), здійснюється згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

44. На державного службовця, який перебуває у відрядженні за кордоном, у міжнародній організації, поширюється режим робочого часу відповідно до внутрішнього трудового розпорядку чи іншого документу, який регламентує тривалість робочого часу та інші умови перебування в такій установі, що також включає порядок виходу на роботу в день вибуття у відрядження та день прибуття з відрядження.

45. Оплата праці державних службовців, які направляються у відрядження за кордон, до міжнародних організацій здійснюється за рахунок країни до якої відряджений державний службовець, у порядку визначеному Міністерством фінансів України за погодженням із Національним агентством України з питань державної служби та Міністерством соціальної політики.

46. За час перебування у відрядженні державному службовцю відшкодовуються витрати на: 1) проїзд до місця відрядження та повернення до постійного місця служби, а також за місцем відрядження; 2) на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях, на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання, на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; 3) на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в'їзд (віз); 4) на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого державного службовця за наявності його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається державний службовець, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; 5) на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами  в'їзду та перебування в місці відрядження (у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають обов'язковій сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат, на оплату службових телефонних розмов (у розмірах, погоджених з керівником), на оплату комісійних витрат у разі обміну валюти країни, до якої направляється державний службовець у відрядження.

47. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат зазначених у пункті 18 цього Порядку.

48. Підтверджуючі документи, що засвідчують вартість понесених витрат за період службового відрядженням, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.