1.  У який строк можливо звільнити державного службовця у зв'язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією?

___________________________________________________________________________________
Терміни для звільнення за вказаною підставою визначені статтею 148 КЗпП України та статтею 39 Кодексу про адміністративні правопорушення. Якщо протягом термінів, визначених статтею 148 КЗпП України, керівник державного органу не прийняв рішення щодо припинення державної служби відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу», у подальшому звільнення із зазначеної підстави є неможливим.

 

2.  Чи має право державний службовець займатись педагогічною діяльністю в робочий час?

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну службу" державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", згідно з яким державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатись підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).
Перелік робіт, які не є сумісництвом, передбачені додатком до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.93 ї 43.
Відповідно до пункту 3 і 12 додатку до цього Положення не є сумісництвом, зокрема, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, виконання якої допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.

  

 

3.  Чи може державний службовець займатися педагогічною роботою більш як 240 годин на рік?

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про державну службу" державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права, зокрема, займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики). Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 N 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Відповідно до Переліку робіт, що не є сумісництвом, який додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 N 43, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, зокрема, виконувати педагогічну роботу з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. Враховуючи викладене, державним службовцям дозволено здійснювати викладацьку роботу на умовах сумісництва та займатись педагогічною роботою з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.

 

4.  Який механізм здійснення перевірки відомостей, що подали державні службовці в деклараціях про доходи та зобов'язання фінансового характеру?

Вказані відомості можуть перевіритися Головдержслужбою та ДПА під час проведення обов'язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення або погодження призначення на які здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України, відповідно до Указу Президента України від 19.11.01 N 1098. Крім того, вказані відомості можуть перевірятися під час проведення комплексних перевірок стану дотримання вимог законів України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією", інших нормативно-правових актів з питань державної служби та запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади які проводяться Головдержслужбою, ДПА, СБУ, МВС, Генпрокуратурою (за згодою) та Державним департаментом України з питань виконання покарань.

 

5.  Чи можливо прийняти на державну службу особу, на яку було складено протокол про вчинення корупційного діяння, але не притягнуто до адміністративної відповідальності через пропуск строків накладення стягнення?

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну службу" не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що не є сумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; в інших випадках, встановлених законами України. Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Вказаними статтями Закону України "Про боротьбу з корупцією" визначені діяння, які вважаються корупційними та встановлені спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанови про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом. Відповідно до частини четвертої та п'ятої вказаної статті орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього слідства, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до органу, зазначеного у пунктах "а", "а-1", "б" частини першої статті 4 цього Закону. Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. При цьому, адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніше як через шість місяців з дня його вчинення. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством. Відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону. Вказане означає, що припинення державної служби у відповідності до пункту 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" можливе лише у разі винесення постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Як вбачається з інформації, вказаної особою у листі, судом першої інстанції відповідно до вимог пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито провадження по справі. Статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 7 вказаної статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Враховуючи викладене, підстав які б обмежували право особи на прийняття на державну службу, не вбачається. Крім того, відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

 

6.  Щодо можливості притягнення державних службовців до відповідальності згідно зі статтею 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян?

Статтею 16 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державні службовці не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Згідно зі статтею 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приміткою до цієї статті встановлено, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією". Враховуючи викладене, при вирішенні питання притягнення державного службовця за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян до відповідальності згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією" необхідно керуватися статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

7.  Чи має право державний службовець бути президентом благодійної організації?

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом. Відповідно до статті 17 зазначеного Закону для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням). Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником). Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі. Як вбачається, президент благодійної організації отримує за виконання своїх функціональних обов'язків заробітну плату. Водночас, відповідно до статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики). Враховуючи викладене, державний службовець не може бути президентом благодійної організації, оскільки він за виконання своїх функціональних обов'язків буде отримувати заробітну плату, тобто виконувати роботу на умовах сумісництва.

 

8. Чи є правомірним, звільнення державного службовця за неподання декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати?

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.05 ї 641 "Про застосування статті 13 Закону України "Про державну службу", державні службовці подають декларації про доходи за місцем служби щорічно до 15 квітня за попередній звітній рік. Оскільки державний службовець, який відповідно до статті 25 Закону України "Про відпуски" знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати перебуває в трудових відносинах з державним органом і є штатним працівником, він також зобов'язаний подавати зазначену декларацію. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про державну службу" неподання або подання державним службовцем неповних чи неправдивих відомостей щодо його доходів, зобов'язань фінансового характеру та майновий стан є підставою для припинення державної служби.