Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством  пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок- 20 років, в тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців,-  незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.       Відповідно до статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці  та інших громадян похилого віку в Україні” особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, організацій, установ, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівників займаній посаді за станом здоров’я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків- 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені статтею 40 Кодексу законів про працю, зокрема пункт 2 передбачає , що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Тому, розірвання трудового договору за паунктом 2 статті 40 КЗпП України у разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, здійснюється власником в односторонньому порядку та не потребує згоди працівника.

Підставою для звільнення у цьому випадку є надання працівником довідки медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК), якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж виконувана (або взагалі рекомендація МСЕК щодо роботи не надана).

Оскільки в Законі України «Про державну службу» відсутні спеціальні вимоги, які зобов’язують державних службовців проходити періодичні медичні огляди, а для заміщення посад державних службовців не пред’являються вимоги щодо стану здоров’я, медичний висновок ЛКК про неможливість виконувати роботу за станом здоров’я, без встановлення групи інвалідності працівника не може бути підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Звільнення з вищезазначених підстав працівників, які є членами первинної профспілкової організації, здійснюється за попередньою згодою профспілки (стаття 43 КЗпП України).

Згідно із вимогами статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 Кодексу.

Статтею 116 цього Кодексу встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. При цьому під виходом на пенсію слід розуміти фактичний вихід, тобто звільнення державного службовця з займаної посади у зв’язку з виходом на пенсію.  

З викладеного слідує, що основними умовами виплати 10 місячних посадових окладів державним службовцям є необхідний стаж державної служби, факт призначення пенсії державного службовця та факт звільнення з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.

З викладеного слідує, що основними умовами виплати 10 місячних посадових окладів державним службовцям є необхідний стаж державної служби, факт призначення пенсії державного службовця та факт звільнення з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.

Згідно з роз’ясненнями Головного Управління державної служби України, статтею 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено право на отримання 10 посадових окладів державним службовцем, трудові відносини з яким припинені відповідно пункту 2 статті 40 КЗпП України, і у якого лише у наступному за цих підстав, а не інших, виникає  право на звернення до відповідного пенсійного органу щодо дострокового призначення пенсії у порядку визначеному законодавством України, а право на виплату 10 посадових окладів виникає лише на підставі припинення службово-трудових відносин у зв’язку з виходом на пенсію.

З урахуванням зазначеного, на момент припинення службово-трудових відносин з державним службовцем відповідно до  пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я у відповідного органу державної влади не виникає правової підстави (зобов’язання) для нарахування та виплати йому 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення  державної служби для такої виплати не передбачені статтею 37 Закону України «Про державну службу».