Доброго дня шановні колеги, радіослухачі!

Сьогодні, в рамках програми «Права і обов’язки», ми розпочинаємо цикл передач, присвячених темі державної служби.

Побудова сучасної державної служби для України, фактично, почалася з прийняття в 1993 році Закону України «Про державну службу», який почав діяти з 1 січня 1994 року.

Стаття 10 даного Закону розкриває основні обов’язки державних службовців, а стаття 11 - основні права державних службовців. Однак, час спливає, зростають вимоги, змінюється нормативно-правова база і сьогодні потенціал Закону майже вичерпаний.

Тому сьогодні ми не будемо зупинятися на даних положеннях Закону, оскільки вони добре відомі державним службовцям, а більш детально поговоримо про перспективи державної служби.

Всі ми усвідомлюємо, що завдання державної служби – служити громадянам України, задовольняти їхні потреби, забезпечувати гармонійний розвиток держави.

Єдиним чинником ефективності державної служби є задоволеність громадян результатами роботи держслужбовців.

В діючому Законі не визначено головні поняття «державна служба», не чітко прописано правовий статус державного службовця, не чітко визначено коло осіб, які підпадають під дію Закону «Про державну службу». Деякі положення цього Закону, фактично, поширюються на коло осіб, які згідно із Законом не є державними службовцями, наприклад, журналісти. Державні службовці деяких державних органів лише частково підпадають під дію Закону: податківці, державні службовці правоохоронних органів, тощо.

Не чітко прописано класифікатор посад.

І тому ми сподіваємося на прийняття нового Закону «Про державну службу», який дасть нові принципи діяльності, стандарти поведінки та процедури роботи, забезпечить захист державного службовця від політичного впливу, покращить матеріальний стан, змінить ставлення людей до державної служби.

В новому Законі необхідно забезпечити захист професійної діяльності державного службовця від впливу політичного та приватного інтересу, передбачивши правові механізми, які дадуть змогу кожному державному службовцю професійно й неупереджено виконувати свої обов’язки незалежно від суб’єктивної волі керівників або зовнішніх чинників. Найголовнішими з таких механізмів є:

- безпосередня підлеглість керівникові державної служби в органі, а не політичному діячеві;

- від волі керівника залежатиме незначна частка заробітної плати державного службовця;

- чіткий порядок дій державного службовця у разі надходження незаконного наказу або вказівки від його керівників за недотримання цього порядку;

- механізм оскарження рішень щодо призначення і звільнення державних службовців усіх категорій.

Необхідно запровадити відкритий конкурс на всі посади державної служби, з вищими адміністративними посадами включно; передбачити у Законі основні механізми цього конкурсу та запобіжники щодо його уникнення у тій чи іншій формі; встановити право й обов’язок державного службовця навчатися протягом усього періоду кар’єрного просування.

Слід установити дисциплінарну відповідальність за порушення правових та етичних норм. Для цього визначити у законі для всіх категорій державних службовців:

- перелік дисциплінарних проступків;

- перелік дисциплінарних стягнень;

- порядок дисциплінарного провадження;

- оскарження дисциплінарних рішень.

Створити у Законі передумови радикальної зміни мотивації для вступу на державну службу: від прихованих привілеїв до прозорих стимулів з рівним доступом до них для усіх державних службовців:

- частка посадового окладу в структурі заробітної плати державних службовців повинна бути не меншою ніж 80-90%;

- надбавки за професійні якості, що не передбачені кваліфікаційними вимогами до посади, не повинні встановлюватися, а передбачені – мають бути враховані в посадовому окладі;

- можливість постійного кар’єрного просування завдяки введенню принципово нової класифікації посад державних службовців;

- пенсія державного службовця повинна бути адекватною персональному внеску державного службовця і не може залежати від зміни умов оплати праці чинних державних службовців; підстави для отримання пенсії державного службовця повинні бути такими, щоб не стимулювати до вступу на державну службу людей предпенсійного віку з виключною метою отримати пенсію державного службовця.

Також потрібен якісно інший підхід до професійного навчання державних службовців. З інерційного здобуття академічної освіти, навчання має перетворитися на гнучкий і мобільний інструмент «оснащення» державних службовців сучасними вміннями і навичками, необхідними в конкретний момент для вирішення конкретних завдань. З цією місією має працювати вся система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Мені хочеться згадати слова Тимофія Валентиновича Мотренка, начальника Головного управління державної служби України: «Наше завдання зробити державну службу привабливою для кращих випускників. Щоб вони не думали, що державна служба – це не престижно, не перспективно та матеріально не оправдано. Хіба народ хоче, щоб ними керували бездарі, колишні двієчники? Ні, вони хочуть бачити на вищих постах кращих людей. Адже їм не все рівно, хто веде літак, в якому ми летимо: пілот з досвідом чи «піонер»?. Так і в країні. Тому потрібно створити державним службовцям необхідні умови, і тоді ви побачите все, на що вони здатні».

До державної служби повинно приваблювати не поняття «хабар», а авторитет державної служби. Для цього державний службовець повинен бути економічно захищений, а чиновник будь-якого рангу повинен бути взірцем та професіоналом у сфері своєї діяльності.

Державне управління не можна ототожнювати з будь-яким управлінським досвідом, воно вимагає специфічних сучасних знань, і, безумовно, відповідного досвіду.

Ми маємо велику надію, що державна служба у недалекому майбутньому буде більш престижною, ніж сьогодні.

Саме тому потрібні рішучі кроки задля забезпечення професійності державної служби в Україні у сучасному, європейському розумінні.

Державна служба в Україні традиційно має переваги стабільного роботодавця, здатного в умовах кризи забезпечити передбачувану, гарантовану і легальну заробітну плату, певний набір соціальних пільг і гарантій, відносну прогнозованість кар’єри.

Дякую за увагу!