Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці і конституційному ладу України

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає практично на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, соціальну і правову сфери, державне управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корупційні зв’язки фактично руйнують правові, етичні відносини між людьми і поступово перетворюються у норму поведінки.

Корупція, безперечно, може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності. Розв’язання цієї проблеми є надзвичайно актуальною та першочерговою справою для України.

Новий Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» передбачає:

1) визначення основних принципів, на яких грунтується діяльність із запобігання та протидії корупції;

2) розширення кола суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, а також уточнення і конкретизацію умов віднесення до числа таких суб’єктів окремих осіб;

3) упровадження дієвих механізмів, норм і правил, які спрямовані на запобігання виникненню корупції, усунення причин та умов, які її породжують;

4) урахування пропозицій, висловлених Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO), застережень Конституційного Суду України, експертів та громадськості;

5) адаптацію окремих положень Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної конвенції Ради Європи проти корупції і Додаткового протоколу до неї;

6) чітке визначення кола суб’єктів, які здійснюють заходи, координують і контролюють діяльність щодо запобігання та протидії корупції;

7) конкретизацію видів обмежень суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення щодо використання ними службового становища, роботи близьких осіб, суміщення посад та сумісництва, а також щодо одержання такими суб’єктами дарунків;

8) установлення обмежень щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави;

9) установлення строків та порядку проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування;

10) запровадження нового порядку здійснення фінансового контролю, встановлення обов’язку декларування як доходів, так і витрат, визначення строків подання декларації та опублікування в офіційних друкованих виданнях декларацій про майновий стан, доходи і витрати посадовців;

11) установлення персонального обов’язку осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів;

12) запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, у тому числі актів, які вносяться на розгляд Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, з метою запобігання корупційним проявам ще на стадії опрацювання проектів будь-яких нормативних актів;

13) установлення заборони на одержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуг та майна, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку;

14) надання права об’єднанням громадян, а також окремим громадянам брати участь у діяльності із запобігання та виявлення корупційних проявів, у тому числі шляхом здійснення громадського контролю за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції;

15) запровадження інформування громадськості про заходи, спрямовані на запобігання та протидію корупції;

16) створення умов для ліквідації підґрунтя для виникнення корупції як явища, формування у суспільства неприйнятного ставлення до корупції;

17) запровадження механізмів виявлення корупційних діянь, установлення видів відповідальності за корупційні правопорушення та визначення порядку притягнення винних осіб до такої відповідальності;

18) запровадження фіксації відомостей про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

19) установлення дієвих заходів щодо гарантування відновлення у повному обсязі порушених прав держави та інших осіб, які постраждали внаслідок корупційних дій з боку суб’єктів корупційних правопорушень, шляхом конфіскації та стягнення державою в судовому порядку у таких суб’єктів незаконно одержаного майна.

Серед зазначених вище характеристик даного Закону більш докладно необхідно зупинитися на таких новаціях:

Розширення та уточнення кола осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення

I. Закон більш чітко визначає коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення (стаття 4).

Так, до числа таких суб’єктів Главою держави додатково включені Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, члени Вищої ради юстиції, члени Центральної виборчої комісії.

Таким чином, до кола суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення Закон відносить:

1) Президента України, Голову Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, інших керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступників, Голову Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голову Національного банку України, Голову Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голову Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад;

3) працівників патронатних служб Президента України, Голови Верховної Ради України, членів Кабінету Міністрів України, голів місцевих державних адміністрацій;

4) державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

5) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

6) суддів Конституційного Суду України, інших професійних суддів, Голову, членів, дисциплінарних інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службових осіб секретаріату цієї Комісії, Голову, заступника Голови, секретарів секцій Вищої ради юстиції, а також інших членів Вищої ради юстиції, народних засідателів і присяжних (під час виконання ними цих функцій);

7) осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

8) посадових і службових осіб органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

9) членів Центральної виборчої комісії, працівників Секретаріату Центральної виборчої комісії, патронатної служби Центральної виборчої комісії, Служби розпорядника Державного реєстру виборців;

10) посадових або службових осіб інших органів державної влади та місцевого самоврядування;

11) посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

12) членів окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій (під час виконання ними своїх функцій);

13) керівників громадських організацій, які частково фінансуються за рахунок державного чи місцевого бюджету;

14) помічників-консультантів народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, а також тих, які працюють на громадських засадах (під час виконання ними цих функцій);

15) осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);

16) посадових осіб іноземних держав (осіб, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземних третейських суддів, осіб, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому;

17) посадових осіб міжнародних організацій (працівників міжнародних організацій чи будь-яких інших осіб, уповноважених такою організацією діяти від її імені), а також членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та суддів і посадових осіб міжнародних судів;

18) осіб, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або осіб, спеціально уповноважених на виконання таких обов’язків в юридичних особах, які фінансуються за рахунок державного чи місцевого бюджету;

19) посадових осіб юридичних осіб, фізичних осіб — у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні», або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

II. Закон також установлює обмеження (використання службового становища, одержання дарунків, роботи близьких осіб, фінансового контролю) для посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджетів.

III. У Законі запроваджується визначення конфлікту інтересів на публічній службі та порядок його врегулювання (стаття 14).

Термін «конфлікт інтересів» визначено статтею 1 Закону, а саме, як прямі чи непрямі протиріччя між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Зокрема, Законом надано зобов’язання особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти безпосереднього керівника (в разі його наявності), організацію за місцем роботи, орган, на який покладається проведення спеціальної перевірки таких осіб, про наявність конфлікту інтересів.

IV. Крім того, Закон виключив фізичних осіб — підприємців із числа тих, хто може бути притягнутий до відповідальності за корупційні правопорушення.

Оскільки ця категорія осіб не має відношення до публічної служби, не утримується за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, вона виключена з числа суб’єктів, для яких антикорупційним законодавством передбачені обмеження.

V. Закон також конкретизує умови, коли на членів окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій, а також на помічників-консультантів народного депутата України на громадських засадах можуть поширюватись обмеження, встановлені антикорупційним законодавством, зокрема лише під час виконанням ними своїх функцій.

Конкретизація суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції

Даний Закон чітко визначає коло суб’єктів, які можуть здійснювати заходи щодо запобігання та протидії корупції.

До їх числа віднесені: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, а також органи державної влади у межах повноважень, визначених законом.

При цьому координація реалізації органами виконавчої влади антикорупційної стратегії, яка визначається Президентом України, здійснюється у порядку, встановленому законом, спеціально уповноваженим органом з питань антикорупційної політики. Такий орган створюється (визначається) Президентом України.

Заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень безпосередньо здійснюють спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, а саме: органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Координація діяльності правоохоронних органів здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому спеціалізованими прокурорами.

Також Законом визначено, що посадові і службові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Установлення заборони фінансування органів державної влади і органів місцевого самоврядування фізичними та юридичними особами

Законом передбачається, що органам державної влади, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатні майно та послуги (стаття 17).

Винятки з цього правила можуть бути встановлені лише законами та чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Установлення обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)

Даним Законом чітко визначено правовий режим дарунка (пожертви) (стаття 8). Крім того, передбачено вичерпний перелік випадків, коли отримання дарунка забороняється, зокрема, на дарунки від юридичних і фізичних осіб за рішення, які приймаються в їх інтересах, а також коли особа, яка дарує дарунок, є підлеглою особою. Заборона також поширюється на всі випадки одержання дарунка у зв’язку з використанням особою службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Згідно зі статтею 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього у майбутньому.

Дозволяється отримання дарунка, вартість якого не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати. При чому обмеження у вартості дарунка не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами, а також на випадки одержання загальнодоступних знижок на товари, послуги, загальнодоступних виграшів, призів, премій, бонусів.

Новелою даного Закону є те, що дарунки, одержані особами, уповноваженими на виконання функцій держави, як дарунки для державних органів або органів місцевого самоврядування є відповідно державною чи комунальною власністю.

Таким чином, усі отримані посадовою особою дарунки повинні бути передані державі або органу місцевого самоврядування. У разі порушення цього правила дії посадової особи можуть розцінюватись як привласнення державного майна. В такому випадку особа притягується до кримінальної відповідальності у визначеному кримінальним законодавством порядку.

Запровадження більш жорстких обмежень щодо роботи близьких осіб

Даним Законом установлюються обмеження мати у безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким особам (стаття 9).

Це обмеження стосується:

1) Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, інших керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступників, Голови Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад;

4) державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

6) суддів Конституційного Суду України, інших професійних суддів, Голови, членів, дисциплінарних інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службових осіб секретаріату цієї Комісії, Голови, заступника Голови, секретарів секцій Вищої ради юстиції, а також інших членів Вищої ради юстиції, народних засідателів і присяжних (під час виконання ними цих функцій);

9) членів Центральної виборчої комісії, Керівника та інших працівників Секретаріату Центральної виборчої комісії, патронатної служби Центральної виборчої комісії, Служби розпорядника Державного реєстру виборців, а також посадових або службових осіб інших органів державної влади та місцевого самоврядування;

10) посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

У разі виникнення обставин, що порушують такі вимоги, відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані усунути ці обставини у п’ятнадцятиденний строк. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи та/або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення та з осіб, яка перебуває в підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Разом із тим, Законом передбачаються випадки, коли обмеження не застосовується.

Так, це правило не поширюється на:

1) народних засідателів і присяжних;

2) осіб, які перебувають на виборній посаді або безпосередньо підпорядковані близьким їм особам, які перебувають на виборних посадах;

3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах;

4) інших осіб, визначених законом.

Крім цього, Законом забороняється посадовим особам, крім народних засідателів і присяжних, брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.

Уточнення порядку проведення спеціальної перевірки

Даний Закон передбачає правила проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 11). Порядок організації проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.

Спеціальна перевірка не проводиться відносно кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, оскільки вона здійснюється у випадках, передбачених спеціальними законами та визначається Центральною виборчою комісією.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа.

До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби — інші центральні органи виконавчої влади.

Так, спеціальній перевірці підлягають відомості, зокрема щодо:

1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;

3) достовірності інформації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров’я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

Проводиться спеціальна перевірка у п’ятнадцятиденний строк за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади. У разі ненадання особою такої згоди, питання щодо призначення її на посаду не розглядається.

Крім цього, для проведення перевірки особи подають до відповідного органу автобіографію; копію документа, який посвідчує особу; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, затвердженою Міністерством фінансів України спільно з Міністерством юстиції України; копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України; копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних); довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання претендентом на посаду неправдивих відомостей про себе, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду, а також протягом трьох робочих днів повідомляє про виявлений факт правоохоронні органи для реагування в установленому законом порядку, крім випадків, визначених законом.

Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних органів державної влади, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки, запит про надання відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади.

Інформація про результати спеціальної перевірки, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту. На підставі одержаної інформації орган, на посаду в якому претендує особа, готує довідку про результати спеціальної перевірки.

Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним органам свої зауваження у письмовій формі.

Установлення обов’язку надання інформації

Законом передбачається пряма заборона відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законодавством, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію (стаття 16).

Також Законом визначено, що до інформації з обмеженим доступом не може бути віднесена інформація про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них; розміри, види винагороди, що одержуються особами, а також правочини, які підлягають обов’язковій державній реєстрації та пов’язані з одержанням дарунків (пожертв) цими особами.

Чітке визначення поняття фінансового контролю за доходами та витратами

Законом передбачається запровадження обов’язку подання до 1 квітня особами, які уповноважені на виконання функцій держави, не тільки відомостей про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, а і про проведені витрати (стаття 12).

Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію із зазначених причин і припиняють трудові відносини за місцем роботи, зобов’язані подати такі відомості до припинення трудових відносин.

Відомості про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівників інших органів державної влади та їх заступників, членів колегіальних органів державної влади (комісій, рад), керівників органів місцевого самоврядування та їх заступників підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Запровадження вимог до поведінки осіб, які уповноважені на виконання функцій держави

Законом передбачається можливість встановлення вимог до поведінки осіб, які уповноважені на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог (стаття 13).

Запровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів

Даний Закон передбачає запровадження здійснення Міністерством юстиції України обов’язкової антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (стаття 15).

Такій експертизі підлягатимуть проекти законів України та актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються в Кабінеті Міністрів України, міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади.

Для забезпечення громадського контролю може проводитися за ініціативою фізичних осіб, об’єднань громадян, юридичних осіб громадська антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

Запровадження жорсткого механізму притягнення до відповідальності та усунення наслідків корупційного правопорушення

Цим Законом запроваджуються чіткі підстави, механізм та види заходів примусового характеру, які можуть бути застосовані до особи, яка скоїла корупційне правопорушення.

Перш за все, це закріплення можливості притягнення такої особи до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності в залежності від суті правопорушення (частина перша статті 21).

Одночасно до відповідних кодексів вносяться зміни, які забезпечують реалізацію положень даного Закону.

Важливими новаціями у порядку притягнення до відповідальності є:

1. Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень до розгляду справи судом. Таке відсторонення здійснюється за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому працює така особа.

Одночасно з упровадженням інституту відсторонення особи Закон передбачає гарантії відстороненій особі, коли у випадку встановлення відсутності події або складу правопорушення такій особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням (частина перша статті 22).

2. Законом також передбачається, що особи, яких притягнуто до відповідальності за порушення, пов’язані з порушенням обмежень, передбачених законодавством для цих осіб, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк (частині друга статті 22).

Також передбачається, що в разі звільнення особи, винної у скоєнні корупційного правопорушення, такій особі за вмотивованим рішенням суду може бути заборонено займати посади, пов’язані з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування. При цьому строк такої заборони встановлюється судом.

3. Законом передбачається ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, — єдиної бази даних, в якій зосереджуватимуться відомості про всіх осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень (стаття 21).

Такі відомості підлягатимуть передачі до Реєстру у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення.

Визначення порядку формування та ведення Єдиного державного реєстру, власне формування та ведення такого Реєстру покладається на Міністерство юстиції України.

4. Крім заходів кримінального та адміністративного покарання, на особу, яка скоїла корупційне правопорушення, покладається обов’язок відшкодувати у повному обсязі моральну та/або майнову шкоду, збитки, що завдані державі, фізичним та юридичним особам, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення (статті 23, 25).

Законом також запроваджується положення, за яким кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку, а вартість незаконно одержаних послуг та пільг — стягненню на користь держави (стаття 26).

Це положення повною мірою узгоджується зі змістом статті 31 Конвенції ООН проти корупції, яка набрала чинності для України з 1 січня 2010 року.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» пропонується також внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Цими змінами, зокрема, передбачається:

- впровадити адміністративну відповідальність за адміністративні корупційні правопорушення;

- посилити відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, зокрема, ввести кримінальну відповідальність за злочини, вчинені службовими особами, які працюють в юридичних особах приватного права, що фінансуються за рахунок державного, місцевого бюджету.