Створення дієвого антикорупційного законодавства України у вигляді Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні»

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає практично на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, соціальну і правову сфери, державне управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корупційні зв’язки фактично руйнують правові, етичні відносини між людьми і поступово перетворюються у норму поведінки.

Корупція, безперечно, може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності. Розв’язання цієї проблеми є надзвичайно актуальною та першочерговою справою для України.

Загальна характеристика та основні положення Закону

Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних законів. Цей пакет складався з трьох Законів: «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Однак, окремі положення цих законів не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження щодо цих законів. Наголошувалося на неможливості застосування цих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян.

Крім того, Конституційний Суд України, розглянувши конституційність окремих положень антикорупційних законів, визнав такими, що не відповідають Конституції Україні (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Неконституційність норм стосувалася встановлення у Законі обов’язку проведення спеціальної перевірки не лише стосовно особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, а й щодо близьких їй осіб.

Крім того, Конституційний Суд України звернув увагу на неконституційність обмеження права окремих категорій громадян на зайняття у позаробочий час іншою оплачуваною діяльністю.

Суд у своєму Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 зазначив, що здійснення суто наукової чи викладацької діяльності, якщо вона є джерелом законного та раціонально обґрунтованого за розміром доходу, не може бути визнано корисливими діями особи при виконанні нею своїх службових обов’язків.

З урахуванням вищезазначених проблем, за дорученням Президента України виконавчим секретарем Національного антикорупційного комітету, Міністром юстиції України О.Лавриновичем було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення зазначених антикорупційних законів.

До цього процесу було залучено органи державної влади (міністерства, органи прокуратури, парламентські комітети), вчених, представників громадських організацій. У цій роботі також було використано міжнародний досвід і рекомендації провідних світових організацій.

Розроблені Національним антикорупційним комітетом зміни, за дорученням Глави держави було розглянуто експертами Групи країн проти корупції Ради Європи (GRECO), яка відповідно до Плану дій Україна — ЄС контролює виконання взятих Україною на себе зобов’язань. Висновки експертів містили позитивну оцінку запропонованих змін.

Результатом доопрацювання Національним антикорупційним комітетом пакета антикорупційних законів, приведення їх спірних норм у відповідність із Конституцією України з урахуванням пропозицій, висловлених Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO), та застережень, викладених Конституційним Судом України у Рішенні від 6 жовтня 2010 року №21-рп/2010 (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів), а також пропозицій експертів та представників громадськості стало розроблення нового Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні».

Установлення обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)

Даним Законом чітко визначено правовий режим дарунка (пожертви) (стаття 8). Крім того, передбачено вичерпний перелік випадків, коли отримання дарунка забороняється, зокрема, на дарунки від юридичних і фізичних осіб за рішення, які приймаються в їх інтересах, а також коли особа, яка дарує дарунок, є підлеглою особою. Заборона також поширюється на всі випадки одержання дарунка у зв’язку з використанням особою службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Згідно зі статтею 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього у майбутньому.

Дозволяється отримання дарунка, вартість якого не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати. При чому обмеження у вартості дарунка не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами, а також на випадки одержання загальнодоступних знижок на товари, послуги, загальнодоступних виграшів, призів, премій, бонусів.

Новелою даного Закону є те, що дарунки, одержані особами, уповноваженими на виконання функцій держави, як дарунки для державних органів або органів місцевого самоврядування є відповідно державною чи комунальною власністю.

Таким чином, усі отримані посадовою особою дарунки повинні бути передані державі або органу місцевого самоврядування. У разі порушення цього правила дії посадової особи можуть розцінюватись як привласнення державного майна. В такому випадку особа притягується до кримінальної відповідальності у визначеному кримінальним законодавством порядку.