ЗВІТ

СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

НА ТЕМУ:

“ОЦІНКА МЕШКАНЦЯМИ МІСТА ДОНЕЦЬКА КОРУМПОВАНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ І ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”

ПАСПОРТ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Назва організації, що проводить дослідження: науково-дослідна соціологічна лабораторія кафедри соціології управління, Донецький державний університет управління.

2. Відповідальні особи: керівник проекту - проф., д.соціол.н. Бурега В.В., склад робочої групи - завідувач науково-дослідної соціологічної лабораторії кафедри соціології управління к.н.держ. упр., доц. кафедри соціології управління Селютіна Н.Ф., к.і.н., доц., доц. кафедри соціології управління Бікла О.В., студенти ОКР “спеціаліст” спеціальності “Соціологія” Боар М.В., Ратнікова Л.Ю.

3. Назва організації, що замовила дослідження: Управління державної служби Головдержслужби України в Донецькій області.

4. Назва соціологічного дослідження: “Оцінка мешканцями міста Донецька корумпованості органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади”.

5. Період організації опитування: з 13 грудня 2010 р. по 18 грудня 2010 р.

Отримані дані є репрезентативними та поширюються на все населення м. Донецьк

Респонденти за районами були розподілені наступним чином:

Таблиця 1.

Розподіл респондентів за районами м. Донецька

Назва району	Кількість респондентів (%)
Будьонівський	9,3
Ворошилівський	9,4
Калінінський	11
Київський	14,3
Куйбишевський	11,2
Ленінський	10,2
Петровський	8,3
Пролетарський	10
Кіровський	16,3

Щоб визначити оцінку мешканців міста Донецька корупційної діяльності в органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади, треба проаналізувати низку представлених нижче питань.

Для початку нам треба виявити, на якій позиції, на думку респондентів, знаходиться проблема корупції в органах місцевого самоврядування та органах державної влади. Для цього представляємо відповіді респондентів у ранговій таблиці (респонденти мали можливість обирати не більше п’яти варіантів відповідей).

Таблиця 2.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Як Ви вважаєте, які із зазначених нижче суспільних проблем, діюча влада повинна вирішувати насамперед?”

Ранг	Проблема в суспільстві	Відсоток респондентів (%)
1	2	4
1	Забезпечити якісну безкоштовну медицину	64
2	Забезпечити стабільну й справедливу оплату праці	51
3	Забезпечити безпеку на вулицях, захищеність приватної власності людей, їх житла	46
4	Зменшити рівень безробіття	41
5	Забезпечити якісну безкоштовну вищу і середню освіту	39
6	Забезпечити можливість одержання або придбання власного житла	36
7	Знизити рівень корупції в органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади	32
1	2	4
8	Вирішити екологічні проблеми	31
9	Забезпечити стабільність політичного життя	23
10	Забезпечити підтримку малого і середнього бізнесу	21
11	Знизити рівень корупції в навчальних закладах	14
12	Забезпечити підтримку сільського господарства	13
13	Забезпечити можливість вільно обирати органи влади всіх рівнів і бути обраним до них	11

Таким чином, ми бачимо, що забезпечення якісної безкоштовної медицини є найголовнішою проблемою для респондентів, що, скоріше, пов’язано із погіршенням стану здоров’я опитуваних (цю проблему окреслили 64% респондентів). Можливо, що такий стан справ наші респонденти пов’язують із погіршенням екологічної ситуації у місті (31% респондентів означили цю проблему).

Друга за рангом потреба - в стабільній й справедливій оплаті праці. До того ж - вирішення проблеми безробіття займає четверту позицію у той час, коли безробітних і домогосподарок у нас було 4%, а цю проблему окреслили 41% опитуваних.

Третя за рангом потреба респондентів - це проблема безпеки. П’ята і шоста потреби стосуються отримання освіти і власного житла. Тобто, ми бачимо, що піраміда ієрархії потреб за А. Маслоу працює, цікавий лише ранговий перерозподіл потреб наших респондентів.

Щодо корупції в органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади, то ця проблема за рангом займає посереднє місце серед названих проблем і 32% опитуваних цю проблему чітко окреслюють. Практично однакові позиції займає й екологічна проблема в місті Донецьку. Стосовно корупції в начальних закладах, - цю проблему наші респонденти (14%) відтісняють на одинадцяту, практично, передостанню позицію (серед опитаних було 11,8% студентів).

Також цікавим виявляється те, що питання підтримки малого і середнього бізнесу займає лише десяту позицію (це зазначили 21% респондентів) після питання щодо політичної стабільності у той час, коли в українському суспільстві гостро йшло обговорення Податкового кодексу. Зазначимо, що підприємців у нас було 13,8% від опитаних. Питання стосовно конституційного права на обрання та вільний вибір до органів влади всіх рівнів респонденти поставили на останнє місце. Отже, ми бачимо, що політичне життя респонденти ставлять на другі після власного життя позиції. Це, власне, звичайна справа, але наше дослідження проходило у той час, коли політичне життя країни вирувало, коли в країні розпочато низку реформ.

Зауважимо, що 2% респондентів вказали на інші проблеми в українському суспільстві, це: “думати про громадян”, “привести до ладу усі галузі країни”, “забезпечити громадян роботою”, “підвищити пенсії”, “підтримати культуру та спорт”, “зробити ефективною систему медичного страхування”. У цьому перчні ми також бачимо, що громадян на сьогодні особливо турбує власне існування.

Відповіді на наступне питання нададуть уявлення про те, що, на погляд респондентів, можна вважати корупційною діяльністю.

Таблиця 3.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Що, на Ваш погляд, можна вважати корупційною діяльністю?”

№	Вид корупційної діяльності	Відсоток респондентів (%)
1	Матеріальне заохочення для вирішення проблеми	39,5
2	Матеріальне заохочення як оплата послуг	17,8
3	Вирішення питань за допомогою знайомих, родичів що займають певні посади	9,5
4	Використання посадових повноважень в особистих цілях	27,5

Ми бачимо, що корупційною діяльністю більшість респондентів (майже 40%) вважають матеріальне заохочення для вирішення проблеми і використання посадових повноважень в особистих цілях (так вважають майже 28% опитаних), а не матеріальне заохочення як оплата послуг (так вважають майже 18% опитуваних). Отже, є проблема - те, що складно вирішується, у нашому випадку - це отримання адміністративних послуг (зрозуміло, що проблема полягає у недостатній швидкості або недостатній якості її виконання) для респондентів і є стратегія її вирішення - матеріальне заохочення виконавця для того, щоб ця складність була усунута.

Також респондентам було запропоновано додати свій варіант відповіді і 3% респондентів вказали своїм варіантом усі зазначені у питанні види корупційних діянь, тобто, нічого нового не внесли до списку. Не відповіли на питання, обрали варіант “важко відповісти” - 2,7%.

У наступному питанні ми з’ясовували “вартість” хабаря як різновида корупційної діяльності. Таблиця 4.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Що з наведеного нижче списку Ви вважаєте хабаром”

№	Варіанти суми хабара	Відсоток респондентів (%)
1	Сума або предмет на суму до 100 гривень	7,3
2	Сума або предмет на суму до 200 гривень	6,3
3	Сума або предмет на суму до 500 гривень	9,3
4	Сума або предмет на суму до 1000 гривень	3,5
5	Сума або предмет на суму до 5000 гривень	2,3
6	Сума або предмет на суму понад 5000 гривень	1,8
7	Будь-яка сума грошей	63,5

З таблиці бачимо, що будь-яка сума грошей, на думку явної більшості респондентів (біля 64%), є хабарем. Конкретизація суми хабаря не має особливого значення.

Не відповіли на питання, обрали варіант “важко відповісти” - 3% респондентів, власне, це та частина респондентів, яка не визначилася із поняттям корупції. Свій варіант відповіді обрали 3% респондентів, що вказує на те, що усі прояви заохочення є хабаром.

Наступне питання показує причини за яких люди дають хабара.

Таблиця 5.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Як Ви вважаєте, ЧОМУ в нашій країні люди ДАЮТЬ хабарі?”

Ранг	Причини	Відсоток респондентів (%)
1	Працівники / службовці часто натякають або створюють такі ситуації, які змушують громадян дати їм хабар	49,3
2	Хабар допомагає прискорити хід справи	45,3
3	Обидві сторони знають, що хабар загальноприйнятий в даній ситуації	35,5
4	Громадяни самі проявляють ініціативу	25
5	Хабара забезпечують стовідсотковий позитивний результат справи	21,5
6	Хабар є громадською традицією (подяка)	19
7	Хабар вважається компенсацією низької заробітної плати	16,2

Бачимо, що майже половина опитаних вважають, що хабар дають люди, якщо працівники / службовці натякають або створюють такі ситуації, які змушують громадян дати їм хабар, а також в ситуаціях, коли треба прискорити хід справи. Тобто, половина наших респондентів вважають, що дачу хабаря ініціюють представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а чверть респондентів (25%), навпаки, наполягають на тому, що дачу хабара ініціюють самі громадяни. І у той же час стосовно причини, чому люди беруть хабаря, ми отримуємо відповіді такі, що (див. таб.6) трохи більше чверті респондентів (27,5%) вважають, що громадяни самі провокують службовців на отримання хабаря, - і це підтверджує, в принципі попередні дані с таб.5. Отже. Приблизно чверть респондентів вважають, що громадяни самі проявляють ініціативу щодо надання хабаря і тим самим провокують службовців на його отримання.

Більше третини опитаних визнають, що існує так звана згода на “хабар”, тобто існує двостороння домовленість, у результаті якої “виграють” зацікавлені сторони.

Не дивлячись на те, що є велика різниця у тому, хто є ініціатором надання хабара, і не дивлячись на те, на якій основі вибудовуються взаємовідносини у процессі надання / отримання адміністративних послуг, - лише 19% респондентів вважають дачу хабаря громадською традицією (подякою). А брати хабар, тобто дякувати таким чином, - ще більша традиція (так відповіли 40% респондентів - див. таб.6), тобто, люди прагнуть, щоб їх віддячували за послугу, оскільки майже третина опитаних вважає, що брати хабар - це компенсація низької заробітної плати чиновнику.

Тобто, питання стоїть таким чином, що майже кожен п’ятий мешканець Донецька має стійку настанову на надання подяки представнику влади за отримання адміністративної послуги через матеріальне винагородження. А кожен третій вважає, що дача і отримання (див. далі таб.6) хабара є громадською компенсацією низької заробітної плати чиновнику.

Респондентам була надана можливість вказати інші причини, які, на їх думку, призводять до дачі хабара. Цією можливістю скористалися (1,5%). Це були наступні причини: “небажання вирішувати проблему самому”, “недосконалість законодавчої бази”, “залежність від ситуації (коли без хабара взагалі нічого не вирішується)”.

Отримуємо неформальне правило сучасної реальності, яку описали мешканці міста Донецька: “давати взятку добре, а брати - ще краще”. Звучить дикувато, але інколи така ситуація із хабарами може виглядати як така, що громадяни є спонсорами державу і органи державної влади, щоб ефективність управління і надання адміністративних послуг підвищилася (знов спрацьовує таке неформальне правило - допоможи собі сам).

Відповідями на наступні питання ми виділили причини, за яких люди, на думку респондентів, беруть хабар. Отримані дані доповнюють низку причин, яку ми почали виокремлювати, виходячи з даних таблиці 5. Таблиця 6.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Як Ви вважаєте, ЧОМУ в нашій країні люди БЕРУТЬ хабарі?”

Ранг	Причини	Відсоток респондентів (%)
1	2	4
1	Обидві сторони знають, що хабар загальноприйнятий в даній ситуації	50,5
2	Хабар є громадською традицією (подяка)	40
3	Хабар вважаються компенсацією низької заробітної плати чиновнику	29,7
4	Громадяни самі провокують службовців	27,5
5	Оплата дій, які не входять у посадові обов’язки	22,8

Таким чином, хабар беруть, бо “так прийнято”, прийнято подякувати за виконання обов’язків, причому інколи за такі дії державного службовця, які не входять у посадові обов’язки (про це зазначили майже 23% респондентів).

Респондентам була надана можливість вказати інші причини, які на їх думку призводять до того, що чиновники беруть хабар. Цією можливістю скористалися (4%). Це були наступні причини: “залежність від ситуації (коли без хабара взагалі нічого не вирішується, вимагають”, “через жадібність”, “менталітет людей”, “прискорити справу”.

Щоб аналізувати наступні питання, маємо за потребу виявити корупційний досвід респондентів. За даними опитування 77,8% респондентів мали корупційний досвід. 17,5% респондентів - не мали такого досвіду, а 4,7% респондентів обрали варіант “важко відповісти”, що може свідчити про їх небажання розголошувати таку інформацію.

Наступне питання ставилося тим, хто не мав корупційного досвіду і тим, хто обрав відповідь “важко відповісти” - загалом 22,2% від вибіркової сукупності .

Таблиця 7.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Якщо Ви утрималися від дачі подарунків, матеріального заохочення або інших корупційних способів вирішення проблем, то чому?”

Ранг	Причини	Відсоток респондентів (%)
1	Я ніколи не йду на це, принципово не даю хабарів і подарунків	9,5
2	Не мав для цього грошових коштів або інших можливостей	5,8
3	Стримував страх нести відповідальність за скоєне	3,5
4	Не знав, як це зробити, не вистачало досвіду та сміливості	3,0

Бачимо, що загалом люди, які не дають хабар, роблять це з принципу - 9,5% у даному контексті (від загальної вибіркової сукупності це становить лише 2,1%). А побоювалися прийняти участь в корупційній діяльності лише 3,5% у даному контексті, а з загальної вибіркової сукупності кількість тих, хто побоювався, становить менше 1%. Така картина натякає на те, що є перспектива працювати над формуванням принципів.

Для виявлення джерел поінформованості респондентів щодо обізнаності про те, скільки, кому і за що треба давати, ми задавали наступне запитання та представили результати відповідей на нього у ранговій таблиці.

Таблиця 8.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Якщо в певних ситуаціях Ви все-таки використовуєте для вирішення проблем корупційні способи, то звідки Ви дізналися про “правила гри”

(тобто скільки, кому і за що треба давати)?”

Ранг	Засоби	Відсоток респондентів (%)
1	Від знайомих, які потрапляли в подібні ситуації	41,5
2	Сам вирішую, що робити	21,5
3	Від осіб, які були посередниками	14
4	Це загальновідомо	12,5
5	Соціальних мереж	2,3
6	З газет, телепередач	1,5
7	Інтернет-форумів	0,8

Інформацію більшість респондентів (41,5%) отримують від знайомих, які потрапляли в подібні ситуації, що свідчить про дієвість неформального правила вирішувати проблеми через матеріальне заохочення. Кожен п’ятий респондент (21,5%) самостійно вирішує, де і коли застосувати стратегію вирішення проблеми корупційним шляхом.

Респондентам була надана можливість вказати інші засоби отримання інформації. Цією можливістю скористалися 2,1% респондентів. Це були наступні засоби: “не використовують корупційні засоби взагалі”, “від особи яка бере хабар”, “від службовця”, “дивлюсь за обставинами”.

Не відповіли на запитання 3,8% респондентів.

Щоб визначити, наскільки хабар став звичною справою у суспільстві, ми запитали респондентів про їх почуття в момент давання хабара. Таблиця 9.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Що відчували Ви або Ваші знайомі, коли давали хабар?”

Ранг	Почуття	Відсоток респондентів (%)
1	2	4
1	Негативне ставлення до нашої державної системи, яка ставить людей в подібні ситуації	42
2	Негативне ставлення до чиновника	24
3	Спокій, “як усі, так і я”	19
4	Нічого не відчував, це стало традицією	16,8
5	Задоволеність собою, своїм умінням вирішувати проблеми	12,8
1	2	4
6	Спокій, це нормальна оплата послуг	12
7	Страх, що можуть схопити за руку	9,5
8	Задоволеність від того, що вдалося змусити чиновника працювати на себе	6,5
9	Презирство до себе, сором	6
10	Приниження, спустошення	4,8
11	Боязнь, що про це дізнаються знайомі і будуть засуджувати	3,3

Виходячи з відповідей на це запитання спостерігаємо негативне відношення наших респондентів до держави та службовців (66% відповідей по позиціям 1 та 20), за те, що вони беруть (а громадян примушують давати) хабар, але поряд із тим спокійне відношення до своїх вчинків, тобто “як усі, так і я”, інколи навіть задоволення від “вдалого” співробітництва відчувають більше 60% респондентів (загалом по позиціям 3,4,5,6,8). І лише 10,8% відповідей респондентів свідчить про те, що вони відчували дискомфорт у подібних відносинах (по позиціям 9 та 10). 12,8 респондентів відчували боязнь і страх у хоті корупційних відносин (по позиціям 7 та 11). Отже, можна стверджувати, що корупція стала невід’ємною часткою діяльності більшості респондентів.

Респондентам була надана можливість вказати інші почуття. Цією можливістю скористалися 4,8%респондентів. Це були наступні почуття: “презирство до того, хто бере хабар”, “задоволеність, що подякував службовцю”.

Для вимірювання панівних установок громадян на корупційну діяльність була використана таблиця, за якої установки вимірюються шляхом фіксації рівня згоди (незгоди) з низкою протилежних думок щодо явища, що вимірюється. Данні наведено у таблиці 10.

Таблиця 10.

Визначте ступінь Вашої згоди з наступними виразами

(де: 1 - повністю не згоден; 2 - скоріше не згоден,

3 - важко відповісти, 4 - скоріше згоден, 5 - повністю згоден)

Висловлювання	1	2	3	4	5
Вирішуючи серйозні проблеми можна обійтися без хабарів	(14,3%)	(31%)	(24,8%)	(17,3%)	(12,8%)
Платити гроші чиновнику за вирішення будь-яких питань не можна ні в яких ситуаціях	(9%)	(28%)	(32,3%)	(19,3%)	(11,5%)
Хабар - це нормальна оплата послуг	(26,3%)	(31,5%)	(20,8%)	(15,8%)	(5,8%)
Не беруть хабарів ті, кому не дають	(12%)	(20,5%)	(24,5%)	(24,8%)	(18,3%)
Порушувати закон не можна ні за яких обставин	(9%)	(16%)	(28,8%)	(26%)	(20,3%)
Серйозні питання можна вирішити тільки через друзів і знайомих	(10%)	(24,8%)	(22,3%)	(29,8%)	(13,3%)
Якщо це відповідає моїм інтересам, хабар дати можна	(10,8%)	(13%)	(24,8%)	(34,5%)	(16,8%)
Боротися з корупцією в Україні марно	(12,5%)	(13%)	(17%)	(30%)	(27,5%)

Отримані дані мають суперечливий ситуативний характер, що свідчить про широкий діапазон настанов респондентів, а, отже, і про допустимість діаметрально протилежних стратегій поведінки в ситуаціях вимагання, давання (або отримання) хабара. Існує розрив між вербальною (переважна більшість респондентів засуджує корупцію) і реальною поведінкою (понад половина опитаних для вирішення своїх проблем готові давати і дають хабарі).

Щоб виявити розповсюдженість корупції в Україні респондентам ставилось наступне запитання:

Таблиця 11.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Яке з наведених нижче виражень, на Ваш погляд, найбільш точно передає поширеність корупції в Україні?”

Ранг	Висловлювання	Відсоток респондентів (%)
1	Пронизує всі сфери суспільства	61,8
2	Поширена серед владних структур, звичайних людей це не стосується	17,5
3	Характерна для окремих сфер, в суспільстві в цілому корупція не дуже поширена	14,4
4	Відсутній в суспільстві	0,3

За даними дослідження більшість респондентів вважають, що корупція пронизує всі сфери суспільства. Це ще раз свідчить про те, що корупція стала невід’ємною часткою українського суспільства.

Не відповіли на питання, обрали варіант “важко відповісти” - 6% респондентів.

Щоб з’сувати ступінь корумпованості деяких органів і дізнатися, на якій позиції знаходяться органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади, наведемо рангову таблицю.

Таблиця 12.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Визначте ступінь корумпованості”

Ранг	Органи	Відсоток респондентів (%)
1	ДАІ	90
2	Міліція	87,8
3	Органи судової влади	85,5
4	Прокуратура	82,5
5	Податкова інспекція	78,3
6	Армія	69,8
7	УБОЗ (Управління із боротьби з організованою злочинністю)	63
8(7)	ВНЗ	63
9(7)	Лікарні	63
10	Органи обласного рівня (облдержадміністрація)	54,5
11(10)	Органи міського рівня (міськрада)	54,5
12	Органи районної у місті рівня (райрада в місті)	53,8
13	Державні підприємства	51,5
14	Регіональні засоби масової інформації	47,5
15	ЖКГ	43,3
16	Дитячі садки	26,5
17(16)	Школи	26,5

Таким чином, усі органи представлені у питанні вважаються корумпованими більшістю респондентів. На першому місці виступають владні органи (ДАЇ, міліція, органи судової влади, прокуратура), а найнижчій рівень корупції у дитячих садках та школах.

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади знаходяться всередині рангової таблиці, але за даними більше половини опитаних вважають їх корумпованими. Це свідчить про те, що люди неодноразово стикалися з хабарництвом в цих сферах - кожен другий мешканець м.Донецьк (див. позиції 10,11,12).

Говорячи про корупцію, треба згадати і про антикорупційні заходи.

Таблиця 13.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Що Ви знаєте про антикорупційні дії з боку влади?”

№	Дії	Відсоток респондентів (%)
1	2	4
1	Удосконалення чинного антикорупційного законодавства	46,3
2	Обмеження, нейтралізація або ліквідація чинників корупції	22,3
3	Попередження конфліктів інтересів (особистих, службових)	13,8
1	2	4
4	Нормативне визначення рамок етичної поведінки чиновника	10,5
5	Створення умов, коли вчинення корупційного злочину невигідним і ризикованим	18,5
6	Прийняття адекватних заходів відповідальності за вчинення корупційного діяння	31,8
7	Регулювання діяльності органів державної влади та їх окремих підрозділів, які протистоять корупції	24,3

Найвідомішими заходами боротьби з корупцією респонденти назвали: удосконалення чинного антикорупційного законодавства, прийняття адекватних заходів відповідальності за вчинення корупційного діяння.

А нормативне визначення рамок етичної поведінки чиновника та попередження конфліктів інтересів (особистих, службових) маловідомі населенню.

На питання до респондентів “Чи вважаєте Ви боротьбу з корупцією в нашій державі результативною та ефективною?” 78,8% респондентів вважають її неефективною, 12,8% респондентів – ефективною, а 8,4% респондентів завагалися з відповіддю і обрали варіант “важко відповісти”. Таким чином, на думку переважної більшості респондентів, боротьба з корупцією у нашій державі неефективна.

Таблиця 14.

Розподіл відповідей респондентів на питання:

“Як Ви вважаєте, які на Ваш погляд заходи можуть вплинути на ситуацію з корупцією в Україні? (де: 1 - сприяє подоланню корупції; 2 - не буде мати жодних наслідків, 3 - буде мати негативні наслідки; 4 - важко відповісти)”

Заходи	1	2	3	4
Посилення кримінальної відповідальності за корупцію	54,5%	30,8%	6,3%	8,5%
Заохочення (у тому числі й грошову) працівників, які повідомляють керівництву про корупційні дії колег	18%	(39,3%	30,3%	12,5%
Створення нового правоохоронного органу, який має широкі повноваження і займається тільки боротьбою з корупцією	36%	35,8%	14%	14,3%
Підвищення заробітної плати службовцям	26,8%	44,3%	15,5%	13,5%
Зміна звички більшості населення використовувати корупцію	34,8%	36,3%	10,3%	18,8%
Усдосконалення чинного законодавства	36,5%	41,3%	8,8%	13,5%
Контроль за прояв корпоративної культури (“допоможи своїм”)	20,5%	40,5%	12,5%	26,5%

За даними дослідження можна зробити висновок, що посилення кримінальної відповідальності за корупцію респонденти вважають найефективнішим заходом боротьби, а заохочення (у тому числі й грошову) працівників, які повідомляють керівництву про корупційні дії колег – неефективною. Інші заходи, на думку більшості респондентів, не будуть мати взагалі ніяких наслідків.

Критерій хі-квадрат Пірсона для виявлення зв’язку між віком респондента та його досвідом корупційних діянь.

	Значення	Ст.св.	Асимпт. значимість
Хі-квадрат Пірсона	21.458a	8	0.006
Відношення правдоподібності	19.611	8	0.012
Лінійно-лінійна зв’язок	4.841	1	0.028
Кількість валідних спостережень	400

За даними таблиці бачимо, що є залежність між віком та досвідом корупційної діяльності, але вона значна. Тобто, незалежно від віку респондента, в нього може бути достатньо досвіду корупційної діяльності.

Критерій хі-квадрат Пірсона для виявлення зв’язку між тим, що респондент вважає корупційною діяльністю і його професійною діяльністю.

	Значення	Ст.св.	Асимпт. значимість
Хі-квадрат Пірсона	30.507a	24	0.168
Відношення правдоподібності	34.819	24	0.071
Лінійно-лінійна зв’язок	0.027	1	0.869
Кількість валідних спостережень	386

За даними таблиці бачимо, що спостерігається прямий зв’язок між тим, що респондент вважає корупційною діяльністю і його професійною діяльністю., тобто в залежності від того, де респондент працює (не працює) залежить його сприйняття корупційної діяльності. У нашому випадку, наприклад, студенти вважають корупційною діяльністю матеріальне заохочення, а державні службовці – використання посадових обов’язків.

Виокремимо оцінку корупційної діяльності самими державними службовцями, які випадково потрапили до нашої вибірки (5% від загальної кількості опитаних).

Що стосується державних службовців, то виходячи з теми дослідження, треба розглянути їх як окрему групу респондентів, та проаналізувати їх відповіді.

На запитання “Як Ви вважаєте, які із зазначених нижче суспільних проблем, діюча влада повинна вирішувати насамперед?” 60% респондентів (держслужбовців) обрали “забезпечити якісну безкоштовну медицину”, а 50% – “знизити рівень корупції в органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади”. Ці відповіді свідчать про те, що все населення зараз турбує проблема медицини, а що стосується зниження корупції, це свідчить про безперечну її наявність в даних установах.

Кожен другий державний службовець вважає корупційною діяльністю використання посадових повноважень в особистих цілях, а хабаром - будь-яку суму грошей.

Працівники або службовці часто натякають або створюють такі ситуації, які змушують громадян дати їм хабар, - вважає причиною давання хабара 40% держслужбовців. А 55% держслужбовців вважає причиною того, що особи беруть хабар традиційність цієї процедури.

Досвід корупційної діяльності мають 55% держслужбовців , а 30% держслужбовців принципово не дають хабарів і подарунків. 35% державніх службовців дізнаються про те, де, кому і за що треба давати хабар від знайомих, які потрапляли в подібні ситуації. Також за результатами опитування більшість - 35% держслужбовців - нічого не відчували під час корупційної діяльності, бо це стало традицією.

Що стосується згоди чи незгоди з вираженнями, думки державних службовців розподілилися таким чином. Половина держслужбовців не згодні з тим, що вирішуючи серйозні проблеми можна обійтися без хабарів (50% респондентів), а також з тим, що хабар – це нормальна оплата послуг (60% респондентів).

Більшість держслужбовців згодні з тим, що не беруть хабарів ті, кому не дають(55% респондентів), якщо це відповідає інтересам, хабар дати можна (45% респондентів), а також з тим, що боротися з корупцією в Україні марно (70% респондентів).

Платити чи не платити гроші чиновнику за вирішення будь-яких питань державні службовці не визначилися, думки розділилися. Так само як і порушувати чи не порушувати закон, і вирішувати чи не вирішувати серйозні питання через друзів і знайомих.

Половина державних службовців-респондентів даного опитування вважає, що корупція охоплює всі сфери життя людей.

Також, частіше ніж кожен другий, держслужбовці вважають максимально корумпованими такі організації: податкова інспекція, державні підприємства, органи обласного рівня (облдержадміністрація), органи міського рівня (міськрада), органи районної у місті рівня (райраду в місті), регіональні засоби масової інформації, ДАІ, міліція, органи судової влади, прокуратура, УБОЗ (Управління по боротьбі з організованою злочинністю), ВУЗи, лікарні, ЖКГ.

Армія, на думку державніх службовців, середньо-корумпована структура, - так вважає 45% респондентів. А дитячі сади та школи найменьш корумповані структури вважають 50% респондентів.

55% держслужбовців вважають, що основним напрямком дій держави проти корупції виступає удосконалення чинного антикорупційного законодавства. 35% держслужбовців вважають боротьбу проти корупції, в нашій державі, неефективною.

Що стосується заходів, які можна прийняти для боротьби з корупцією, державні службовці визнали три заходи, які сприятимуть боротьбі, це:

посилення кримінальної відповідальності за корупцію;

створення нового правоохоронного органу, який має широкі повноваження і займається тільки боротьбою з корупцією;

удосконалення чинного законодавства.

Негативні наслідки буде мати підвищення заробітної плати службовцям.

А заохочення (у тому числі й грошову) працівників, які повідомляють керівництву про корупційні дії колег, зміна звички більшості населення використовувати корупцію, контроль за прояв корпоративної культури (“допоможи своїм”) не будуть, на думку держслужбовців, мати жодних наслідків.

Таким чином, за результатами опитування, складається картина про оцінку корупційної діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади зсередини, тобто самими державними службовцями. Детальнішу інформацію, з цього приводу можна отримати із якісного дослідження, наприклад, після проведення фокус-груп із участю державних службовців.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сьогодні проблема корупції знаходиться у площині інтересів населення м.Донецьк. Корупційна діяльність охопила всі сфери суспільного життя і стала скоріш традицією, ніж відходженням від норми. Проте, донеччан більш за все турбує забезпечення якісною безкоштовною медициною.

Під корупційною діяльністю переважна більшість респондентів розуміють матеріальне заохочення службовців на будь-яку грошову суму.

Стосовно того, чому люди дають або беруть хабар виникає парадоксальна ситуація. Більшість респондентів вважають, що дають хабар тому, що службовці часто натякають або створюють такі ситуації, які змушують громадян давати їм хабар. А беруть хабар, бо обидві сторони знають, що хабар, загальноприйнятий в даній ситуації. Це наводить на думку, що ті, хто беруть хабар, вважають це традиційним загальноприйнятим явищем суспільного життя, а ті, хто дають, – вважають це вимаганням.

Значна більшість респондентів мала корупційний досвід. Про засоби його втілення дізнавалися від знайомих, які потрапляли в подібні ситуації. А ті, хто не мав такого досвіду, не робили цього принципово, але такі практично відсутні.

Що стосується самопочуття під час корупційної діяльності, то спостерігається негативне відношення до держави та службовців через наявність корупційних практик. Але, у той же час, виявлено спокійне відношення до власної участі у корупційній діяльності, тобто “як усі, так і я”. Тому можна стверджувати, що корупція стала невід’ємною часткою життя більшості респондентів.

Дані, отримані з реакції на конкретні висловлювання, мають суперечливий характер, що свідчить про широкий діапазон настанов респондентів, а, отже, і про допустимість діаметрально протилежних стратегій поведінки в ситуаціях вимагання, пропозиції (або отримання) хабара. Існує розрив між вербальною (переважна більшість респондентів засуджує корупцію) і реальною поведінкою опитаних (понад половина для вирішення своїх проблем готові давати і дають хабарі).

Найбільш корумпованими сферами респонденти вважають ДАЇ, міліцію та органи судової влади, найменш корумпованими – дитячі садки та школи. Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади знаходяться всередині рангової таблиці, але за даними більше половини опитаних вважають їх корумпованими. Це свідчить про те, що люди неодноразово стикалися з хабарництвом в цих сферах.

Найвідомішими заходами боротьби з корупцією респонденти назвали: удосконалення чинного антикорупційного законодавства, прийняття адекватних заходів відповідальності за вчинення корупційного діяння. Посилення кримінальної відповідальності за корупцію респонденти вважають найефективнішим заходом боротьби, а заохочення (у тому числі й грошову) працівників, які повідомляють керівництву про корупційні дії колег – неефективною. Інші заходи на думку більшості респондентів не будуть мати взагалі ніяких наслідків.

З’ясовано, що нормативне визначення меж етичної поведінки чиновника та попередження конфліктів інтересів (особистих, службових) маловідомі населенню.

Треба зазначити, що більшість респондентів вважають боротьбу з корупцією в нашій державі неефективною.

Загальна невизначеність відповідей у середньому складає 3% від опитаних, що свідчить про нагальність та обізнаність населення м. Донецьк у даній проблемі.

З точки зору системного підходу, слід визнати наявність наступних взаємозалежностей: ефективність державного управління - якість і швидкість надання адміністративних послуг - корумпованість державних органів та органів місцевого самоврядування - самопочуття громадян.

Благодарим Вас за участие!