Міжнародна Організація зі Стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів.
Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 року двадцятьма п'ятьма національними організаціями з стандартизації, як координуючий орган.
Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій з стандартизації.
ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC), котра відповідає за стандартизацію електроапаратури.
Назва
Назва організації зазвичай пишеться, як «ISO». Великою і дуже частою помилкою є те, що це акронім, котрий розшифровується, як «International Standards Organization», чи щось подібне. ISO — не акронім; ця назва походить від грецького слова isos, що українською перекладається, як «рівний».
Найжорсткіші вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ISO, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Міжнародна організація з стандартизації (англ. Internstional Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, яка займається випуском стандартів.
Склад ISO
На сьогоднішній день до ISO входить 161 країна зі своїми національними організаціями з стандартизації. Україну в ISO представляє Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі являються організаціями з стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн що розвиваються.
Організаційнаструктура ISO
Організаційно в ISO входять керуючі і працюючі органи. Керуючі органи: Генеральна ассамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи — технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).
Генеральна асамблея
Генеральна асамблея — це зібрання керуючих осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерегачі. Члени-корреспонденти і члени-абоненти беруть участь як спостерегачі.
Рада
Рада керує роботою ISO у перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральну асамблею, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їх вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і при необхідності Рада може приймати рішення шляхом переписки.
Раді ISO підпорядковується сім комітетів: ПЛАКО (технічне бюро), СТАКО (комітет з вивчення наукових принципів стандаризації); КАСКО (комітет з оцінювання відповідності); ІНФКО (комітет з науково-технічної інформації); ДЕВКО (комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються); КОПОЛКО (комітет із захисту інтересів споживачів); РЕМКО (комітет зі стандартних зразків).
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2006 № 614 «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади»
Постанова Кабінету Міністрів України від 18 червня 2008 № 548 «Про внесення змін до Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади»
Постанова Кабінету Міністрів України від22 червня 2011 №704 «Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм »
Методичні рекомендації щодо побудови систем управління якістю в ОВВ на обласному рівні
Методичні матеріали з питань практичних підходів до побудови систем управління якістю в центральних органах виконавчої влади
ДСТУ ISO 9000-2001
ДСТУ ISO 9001-2001
ДСТУ ISO 9004-2001
ДСТУ ISO 9001-2009
Пошук
Вгору
