Управління Головдержслужби в Львівській області

Питання: Чи може бути прийнята на державну службу особа, проти якої було порушено кримінальну справу за частиною першою статті 190 та частиною першою статті 346 Кримінального кодексу України та звільнено від відбування покарання на підставі пункту «б» статті 1 Закону України «Про амністію»?

Відповідь: Відповідно до статті 12 Закону України «Про державну службу» не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які, зокрема, мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади. Частиною третьою статті 88 Кримінального кодексу України передбачено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. У разі проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців конкурсна комісія може враховувати наявну інформацію щодо судимості кандидата на зайняття посади державного службовця.

Питання: Які заходи повинні вживатися до державного службовця, якого рішенням суду визнано винним у порушенні вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією"?

Відповідь: Статтями 7, 8, 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» визначено, що особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за вчинення корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також за порушення вимог фінансового контролю тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Підставою для притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності є постанова суду, яка набрала чинності. Відповідно до статті 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією» постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством. Таким чином, постанова суду засвідчує, що особою, уповноваженою на виконання функцій держави, не дотримуються вимоги, пов'язані із проходженням державної служби, передбачені статтею 16 Закону України «Про державну службу», в частині вчинення дій, передбачених статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Відповідно до пункту 2 статті ЗО Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу».

Питання: Чи має право державний службовець займатися ветеринарною практикою?

Відповідь: Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» виконання працівником, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час, вважається сумісництвом. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики. Відповідно до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» медична практика та ветеринарна практика є окремими видами господарської діяльності. Таким чином, Законом України «Про боротьбу з корупцією» не передбачено можливості державним службовцям займатися ветеринарною практикою та консультуванням з питань ветеринарної медицини на умовах трудового договору.

Питання: Хто приймає рішення про проведення службового розслідування?

Відповідь: Відповідно до пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.00 № 950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець, а у разі безпосереднього звернення до Головдержслужби державного службовця рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Головдержслужби.

Питання: Чи мають судово-медичні експерти статус державних службовців? Чи поширюються на них обмеження, передбачені статтею 16 Закону України «Про державну службу»?

Відповідь: Правове становище працівників спеціалізованих установ судових експертиз регулюється Законом України "Про судову експертизу". Стаття 18 цього Закону визначає, що на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширено лише особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, які передбачені Законом України "Про державну службу" (статті 33-37). Тому Закон України "Про державну службу" на працівників спеціалізованих установ .судових експертиз не поширюється, і статусу державних службовців вони не мають. На виконання статті 2 постанови Верховної Ради України від 25.02.94 № 4038а-ХІІ щодо визначення категорій посад працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз та відомчих експертних служб відповідно до Закону України "Про державну службу", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.08.95 № 558-р було прийняте відповідне рішення.
Статтею 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" визначено, що суб'єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією є, зокрема, державні службовці. Таким чином, судово-медичні експерти не мають статусу державних службовців та на них не поширюється дія законів України «Про державну службу» (крім статей 33-37) та «Про боротьбу з корупцією».

Питання: Щодо права державного службовця бути президентом благодійної організації?

Відповідь: Відповідно до статті 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом.
Відповідно до статті 17 зазначеного Закону для забезпечення поточної діяльності благодійної організації призначається адміністративно-виконавчий орган на чолі з президентом (директором), повноваження якого визначаються статутом (положенням).
Розпорядчі та контролюючі функції в благодійній організації здійснює наглядова рада, персональний склад якої визначається засновниками (засновником).
Члени виконавчого органу благодійної організації, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі.
Як вбачається, президент благодійної організації отримує за виконання своїх функціональних обов'язків заробітну плату.
Водночас, відповідно до статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).
Враховуючи викладене, державний службовець не може бути президентом благодійної організації, оскільки він за виконання своїх функціональних обов'язків буде отримувати заробітну плату, тобто виконувати роботу на умовах сумісництва.

Питання: Щодо можливості притягнення державних службовців до відповідальності згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян?

Відповідь: Статтею 16 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці не мають права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" та "Про доступ до судових рішень", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа .передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Приміткою до цієї статті встановлено, що посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією". Враховуючи викладене, при вирішенні питання притягнення державного службовця за ненадання (неналежне надання) інформації на звернення громадян до відповідальності згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією» необхідно керуватися статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Питання: Щодо необхідності внесення до декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів сім'ї, відомостей про розміри грошових коштів за договорами банківських послуг (платіжні картки)?

Відповідь: При заповненні декларацій про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів сім'ї (далі -Декларація), можна користуватися Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 09.04.01 № 175. Згідно із вказаними Методичними рекомендаціями у пункті 3 розділу III Декларації повідомляється про сплачені протягом звітного періоду платежі за договорами позики (за одержані декларантом кошти або майно у позику (тимчасове користування), у тому числі про основну суму позики, а також проценти або фіксовану суму на цю позику, незалежно від того, отримані вони від банківських установ чи від інших юридичних або фізичних осіб. Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України договір за яким видається платіжна картка є договором банківського рахунку. Згідно зі статтею 1069 цього ж Кодексу якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, у разі кредитування банківського рахунку на сторін договору банківського рахунку поширюються права та обов'язки за договорами позики та кредиту. Відомості про які мають вноситися до Декларації.

Питання: У який строк можливо звільнити державного службовця у зв'язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією?

Відповідь:Статтею 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачається, що порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підставою для притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності є постанова суду, яка набула чинності. Відповідно до статті 12 вказаного Закону постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством.
Таким чином, постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, засвідчує, що особою, уповноваженою на виконання функцій держави, не дотримуються вимоги, пов'язані із проходженням державної служби, передбачені статтею 16 Закону України «Про державну службу». Згідно з пунктом 2 статті 30 Закону України «Про державну службу» недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону, є підставою для припинення державної служби. Припинення державної служби здійснюється у порядку та строки, визначені статтями 147-149 Кодексу законів про працю України. Тобто, не пізніше одного місяця з дня, виявлення факту притягнення до адміністративної відповідальності та не пізніше шести місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення (строк обчислюється з дня набуття чинності постановою суду про накладення адміністративного стягнення). Крім того, статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Враховуючи викладене, якщо протягом термінів, визначених статтею 148 Кодексу законів про працю України, керівник державного органу не прийняв рішення щодо припинення державної служби відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу», у подальшому звільнення із зазначеної підстави є неможливим.

Питання: Щодо можливості прийняття на державну службу особи, на яку було складено протокол про вчинення корупційного діяння, але не притягнуто до адміністративної відповідальності через пропуск строків накладення стягнення?

Відповідь: Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну службу" не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що не є сумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; в інших випадках, встановлених законами України. Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Вказаними статтями Закону України "Про боротьбу з корупцією" визначені діяння, які вважаються корупційними та встановлені спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанови про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом. Відповідно до частини четвертої та п'ятої вказаної статті орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього слідства, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до органу, зазначеного у пунктах "а", "а-1", "б" частини першої статті 4 цього Закону. Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол. При цьому, адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніше як через шість місяців з дня його вчинення. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу-для вирішення питання згідно з чинним законодавством. Відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону. Вказане означає, що припинення державної служби у відповідності до пункту 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" можливе лише у разі винесення постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Як вбачається з інформації, вказаної особою у листі, судом першої інстанції відповідно до вимог пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито провадження по справі. Статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 7 вказаної статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Враховуючи викладене, підстав які б обмежували чтраво особи на прийняття на державну службу, не вбачається. Крім того, відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Вгору