Пам’ятка для державних службовців щодо особливостей Закону України

«Про засади запобігання та протидії корупції», що вводиться в дію з 1 квітня 2010 р.

 

В порівнянні з нині діючим Законом України «Про боротьбу з корупцією» значно розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, до числа яких віднесено в т.ч.: всіх посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; членів виборчих комісій; керівників громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджетів; осіб, які не є державними службовцями чи посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги; осіб, які обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків в юридичних особах, та фізичних осіб - підприємців.

Обмеження, встановлені п. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», відповідають в основному обмеженням діючого закону, а саме, забороняється використовувати службове становище з метою одержання неправомірної вигоди, у т.ч.:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у т.ч. на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно втручатися в діяльність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування  або  посадових осіб;

3) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з    підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;

4) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

5) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім  викладацької,  наукової  та  творчої  діяльності,  медичної практики,  інструкторської та суддівської практики із  спорту,  що здійснюються  в  позаробочий  час);

6) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію.

Новими порівняно з переліком обмежень в нині діючому законі є заборона:

7) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, яка не має переваг перед іншими кандидатами на цю посаду,

а також займатись викладацькою,  науковою  та  творчою  діяльністю в робочий час та щодо роботи в безпосередньому підпорядкуванні близьких осіб.

Остання норма корелюється з обмеженням, встановленим ст. 12 Закону України «Про державну службу», однак суттєво конкретизує його. По перше, виключене поняття підлеглості, яке могло трактуватись як наявність властивих керівнику будь якого органу важелів керуючого впливу на вирішення кадрових питань, преміювання, застосування заходів відповідальності, отримання звітності, здійснення контролюючих функцій; по-друге, замість поняття близьких родичів чи свояків, визначеного ст. 25¹ КЗпП, застосовано більш загальний термін близькі особи, який порівняно з першим виключає родичів подружжя, але включає додатково діда, бабу, онуків, а також інших осіб за умови  їх  постійного проживання разом із суб'єктом і ведення з ним спільного господарства.

Ст. 5 нового закону конкретизовано порівняно з ст. 1 нині діючого закону обмеження одержання подарунків. Так особам, уповноваженим на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, чи прирівняним до них особам дозволяється приймати особисті подарунки не пов’язані з виконанням цих функцій за умови, що вартість одного подарунка не перевищує однієї податкової соціальної пільги, яка на сьогодні складає половину мінімальної заробітної плати на початок звітного податкового року.

Новою є встановлена п.2 ст. 4 заборона фізичним і юридичним особам здійснювати фінансування  органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, у тому числі надавати їм матеріальну та/або нематеріальну допомогу, безоплатно виконувати роботи, надавати послуги, передавати кошти та інше майно.

Нововведенням є також проведення спеціальної перевірки, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто стосовно осіб, які претендують на зайняття посад,  організація якої покладається п.1 ст. 9 на керівника органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа. До цього часу спеціальній перевірці підлягали лише особи, що претендували на посади І-ІІІ категорії, і проведення спеціальної перевірки покладалось на Головдержслужбу України.

Спеціальній перевірці підлягають відомості про:

1) притягнення  особи  до  кримінальної  відповідальності  та відповідальності за корупційні правопорушення;

2) достовірність інформації про доходи, їх джерела та зобов'язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, щодо особи, яка претендує на посаду, та близьких їй осіб;

3) наявність у особи та близьких їй осіб корпоративних прав;

4) особу,  яка претендує на зайняття посади, у тому числі про стан її здоров'я,  освіту,  наявність наукового  ступеня,  вченого звання, підвищення кваліфікації.

Спеціальна перевірка проводиться у п’ятнадцятиденний  строк за письмовою згодою  особи,  яка  претендує  на  зайняття  посади.

Ст. 10 нового закону встановлює обов’язок подавати відомості про майно, доходи, фінансові зобов’язання і витрати для всіх категорій державних сужбовців без винятку. Остання вимога порівняно з встановленими ст. 13 Закону України «Про державну службу» та ст. 6 нині діючого Закону України «Про боротьбу з корупцією» є новелою.  

У ст.19 конкретизовано порівняно з діючою нормою п. 2 ст. 30 Закону України «Про державну службу» підстави припинення служби. А саме:

1) особа,  щодо  якої  винесено  постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності  або складено  протокол  про  вчинення  адміністративного  корупційного правопорушення,  пов’язаного з порушеннями обмежень, встановлених п. 1 ст. 4, окрім пп. 4 - відмови в наданні інформації, та ст. 5 (стосовно подарунків), підлягає відстороненню  від  виконання  повноважень  на  посаді;

2) особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушеннями зазначених обмежень, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Окрім того, ст. 7 нового закону пролонгуються установлені обмеження щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, чи осіб, прирівняних до них, протягом двох років після звільнення таких осіб з посад або припинення ними в установленому порядку діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, за умови, якщо обов’язки цих осіб на новій посаді у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, які виконували особи, перебуваючи на попередній посаді.