Пошук
Розширений пошук
Перебування на державній службі окремих категорій працівників (одинокі матері та вагітні жінки)

Головне Управління державної служби України

 

 

Управління державної служби Головдержслужби України в Одеській області

 

 

 

 

Серія: «Питання проходження державної служби»

 

 

Інформаційний бюлетень №1 (4)

 

 

 

 

Перебування на державній службі

окремих категорій працівників

(одинокі матері та вагітні жінки)

 

 

 

 

 

 

Січень 2008

Одеса


МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.06.2007 р. N 132/13/133-07

Про додаткову відпустку одинокої матері

(Витяг)

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22 жовтня 2004 р. N 2128-IV частину першу статті 1821 КЗпП України та частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 року.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 р. N 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама:

За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.

Після введення в дію Закону України "Про відпустки" таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватись, оскільки пункт 5 частини 12 статті 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Зазначене визначення терміну "одинока мати" застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або разом проживає з дитиною, або маються інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Оскільки чинне законодавство не містить переліку документів, які слід пред'явити жінці для підтвердження факту, що батько не приймає участі у вихованні дитини, ними можуть служити, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо.

Статтею 158 Сімейного кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

За наявності декількох підстав для надання відпустки за статтею 19 Закону "Про відпустки" її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного як підстави слід вважати умови, визначені частиною першою цієї статті, а саме:

• наявність двох або більше дітей віком до 15 років;

• наявність дитини-інваліда;

• наявність усиновленої дитини;

• наявність дитини під опікою;

• наявність дитини в одинокої матері;

• наявність у батька дитини, яку він виховує без матері.

На наш погляд, коли підстави співпадають, може бути застосовна лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав.

Коли одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини у одинокої матері) співпадають.

Наявність в одинокої матері двох дітей, з яких одна дитина - інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

____________

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 26.02.2007 р. N 92/020/99-07

Щодо обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності

(Витяг)

Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 193.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем праці перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1 числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Норму частини першої статті 112 Закону України від 19.12.2006 р. N 489 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489) слід застосовувати для страхових випадків, передбачених статтями 35, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, які настали починаючи з 1 січня 2007 року. Ця норма не застосовується, якщо тимчасова непрацездатність (вагітність та пологи) настала до 01.01.2007 р., незалежно від дати закриття та подання за місцем праці лікарняного листка.

Періоди знаходження застрахованої особи у страхових випадках (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) зараховуються до страхового стажу, і дія статті 112 Закону N 489 на цих осіб не поширюється.

Для найманих працівників, які змінили місце праці та відпрацювали за новим місцем праці менше шести місяців, але за період 12 місяців (з урахуванням періодів роботи за попередніми місцями праці) перед настанням страхового випадку сплачували страхові внески 6 місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується виходячи з фактичної заробітної плати за останнім основним місцем праці, з якої було сплачено страхові внески, обчисленої відповідно до Порядку.

Зазначена норма Закону N 489 поширюється на працівників, які тільки починають свою трудову діяльність і відпрацювали менше шести місяців, та працівників, що змінили місце праці і не працювали більше шести місяців перед працевлаштуванням на останнє місце праці. Підтвердженням факту сплати страхових внесків для найманих працівників є запис у трудовій книжці.

 Заступник директора
департаменту політики
державного соціального страхування

 

 О. Постоюк 


ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 04.02.2005 р. N 608

Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув клопотання щодо надання роз'яснення про тривалість періоду відпустки, за який виплачується допомога по вагітності та пологах, та повідомляє наступне.

Відповідно до статті 38 Закону України від 18.01.2001 N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів).

Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

При цьому Законом не передбачається збільшення тривалості відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами при поєднанні основної трудової діяльності робітника з підприємницькою діяльністю.

 

  Заступник Голови 

О. М. Сахненко 

 

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ

від 07.02.2003 р. N 5-531/710

Щодо оплати лікарняного у зв'язку з вагітністю і пологами

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист <...> щодо порядку оплати лікарняного листка у зв'язку з вагітністю і пологами та повідомляє наступне.

Законом України від 18 січня 2001 року N 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон) передбачено, що право на матеріальне забезпечення у зв'язку з втратою заробітної плати внаслідок вагітності та пологів мають застраховані особи. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 6 Закону загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання. 

Згідно з пунктом 3 статті 6 Закону особи, які займаються підприємницькою діяльністю, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, відповідно до вищезазначеного Закону застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності як за основним місцем роботи, так і в якості платника єдиного податку за умови сплати внесків до Фонду соціального страхування.

Крім цього, Міністерством праці та соціальної політики України листом від 5 грудня 2002 року N 20-611 дано роз'яснення щодо надання матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності особам, які працюють за сумісництвом.

Статтею 53 Закону встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на соціальне страхування.

Відповідають вказаній нормі базового Закону і пункти Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266 (далі - Порядок).

Норма пункту 21 Порядку передбачає забезпечення страхових виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом і включає, крім виплати по тимчасовій непрацездатності, і виплату допомоги по вагітності і пологах. Відповідно до цього пункту, якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюють за місцем роботи за сумісництвом згідно з копією листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, завіреного підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, і довідки про середню заробітну плату з основного місця роботи.

Враховуючи вищезазначене, відмова Фонду соціального страхування в наданні матеріального забезпечення особі, що працює за сумісництвом, звужує обсяг законодавчо встановлених прав застрахованих осіб.

 

  Заступник Голови 

Ю. Футоранська 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.06.2006 р. N 422/020/99-06

Члену громадської колегії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
Новікову С. Л. 


В Міністерстві праці та соціальної політики України розглянуто лист щодо Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та повідомляємо.

До питання першого

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (із змінами від 22.02.2006 р. N 193, далі - Постанова), із розрахункового періоду виключаються місяці, в яких особа повністю не працювала (з першого до першого числа) з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Якщо особа хоча б один день працювала, цей місяць не виключається із розрахункового періоду, а при обчисленні заробітної плати в розрахунку на один календарний день календарні дні хвороби, догляду за дитиною до досягнення трирічного або шестирічного віку за медичним висновком не включаються в загальну кількість календарних днів розрахункового періоду.

До питання другого

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (із змінами від 22.02.2006 р. N 193), у разі коли у застрахованої особи після набуття права на призначення страхової виплати одночасно виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться розрахунковий період, за яким обчислювалася середня заробітна плата для призначення попередньої страхової виплати.

У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку (приклад наведено у додатку 1 Постанови).

У випадку, якщо працівник надає для оплати два лікарняних листа (наприклад, за серпень та листопад) по кожному листку непрацездатності буде свій розрахунковий період.

До питання третього

Перелік видів заробітної плати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, не змінився. Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески.

Разом з тим з'явились деякі нові підходи у визначенні середньої заробітної плати. Зокрема, якщо застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу. Щодо переліку таких виплат, то слід керуватись Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстатом 13.01.2004 N 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, - пункт 2.3. "Інші заохочувальні та компенсаційні виплати".

  Директор департаменту політики
державного соціального страхування 


Т. Антоненко 

  1. Чи зараховується до стажу держав­ної служби період роботи на посаді працівника, який перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю i пологами, а також частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Чи залежить від стажу державної служби тривалість додаткової відпустки та виплата компенсації за її невикористання?

 

Відповідь. Згідно з Порядком обчисленням стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Mіністрів 03.05.94 №283, до стажу державної служби зараховується час фактичної роботи на посадах державних службовців, визначених цим Порядком. До стажу державної служби включається також період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався в трудових відносинах з державним органом.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, інші документи, котрі відповідно до чинного законодавства підгверджують стаж роботи. Записи до неї вносяться відповідно до формулювань чинного законодавства на підставі наказу (розпорядження) керівника здотриманням вимог Інструкції про порядок веденння трудових книжок на підприємствах, в установах i організаціях, затвердженої наказом Mінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України.

Отже, якщо в трудовій книжці працівника є запис про звільнення з обійманої посади, період з часу звільнення до прийняття на посаду державного службовця до стажу державної служби не зараховується.

На період відпустки (державного службовця) у зв'язку з вагітністю та пологами, а також частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на обійману ним посаду, може бути призначено іншого працівника. Таке призначення відбувається на загальних підставах у порядку прийняття на державну службу, визначеному Законом України "Про державну службу", тобто за конкурсним добором або  стажуванням. У такому paзi факт призначення на посаду державного службовця на певний період відпустки має бути застережено в наказі, на підставі якого вносяться відповідні записи до трудової книжки працівника. Оскільки за чинним законодавством про працю право на відпустки забезпечується збереженням на ії період місця роботи, працівника, якого призначено на посаду на період таких відпусток, після повернення на посаду працівника, який перебував у відпустці, має бути звільнено з обійманої посади.

Час роботи державного службовця, якого призначено на посаду, котру обіймає працівник, який перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а також частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зараховується до стажу державної служби.

Обчислений відповідно до названого вище Порядку стаж державної служби застосовується для надання додаткових оплачуваних відпусток та виплати грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки.

Право державних службовця на додаткову оплачувану відпустку передбачено ст. 35 Закону України "Про державну службу". Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів.

Надання додаткової відпустки та випла­ти грошової компенсації за невикористані дні такоі відпустки залежать від стажу державної служби, а не від відпрацьованого часу у відповідному робочому році.

 

 

2. Як зобов'язані оплачувати працю особи, прийнятої на період відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку державного службовця?

 

Відповідь. Згідно зi ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, установлений за погодженням сторін, та­ким, що укладається на час виконання певної роботи.

Для заміщення тимчасово відсутнього працівника на роботу приймають iншого працівника за строковим трудовим договором на певний строк, обумовлений під час прийняття такого працівника на роботу. При цьому правове становище працівників, котрі уклали строкові трудові договори, не відрізняється від правового станови­ща працівників, які уклали трудові договори на невизначений строк.

Ці норми законодавства поширюються i на державних слубовців. Умови оплати праці державних службовців установлено постановою Кабінету Mіністрів України від 09.03.06 268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших opганів" (iз змінами i доповненнями).

Отже, в paзi прийняття на роботу на посаду тимчасово відсут­нього працівника — жінки, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, а також у відпустці для догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного вікy, працівникові встановлюються умови оплати праці за цією посадою.

 

 

3. Чи зберігається місце роботи за жінкою, яка перебуває за медичним висновком у відпустці по догляду за дитиною з трьох до шести років, якщо на це місце було прийнято іншого працівника?

 

Відповідь. Так, зберігається. Чинним законодавством України не передбачено роботу за трудовим договором без конкретного робочого місця або посади. В трудовому договорі  визначено найбільш важливі умови праці, зокрема, робоче місце, поса­ду, poзмip зapoбiтнoї плати. Скорочення робочого місця або посади призводить до переривання трудового договору, а отже, до звільнення працівника (п.1 ст.40 КЗпП України) або переведення його на інше робоче місце (посаду) (ст.32 КЗпП Украї­ни), тобто до зміни icтотних умов праці. Якщо колишні iстотнi умови праці не можна зберегти, продовження роботи в нових умовах можливе лише за письмовою згодою працівника. У paзi його відмови продовжувати роботу в нових умовах, трудовий договір припиняється на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (ст.32 КЗпП України). Звільнення з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - за потреби догляду за дитиною за медичним висновком), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда відповідно до ст. 184 КЗпП України не допускається, кpiм випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливим є звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Проте звільнення названих у ч. З ст.184 КЗпП України жінок можливе за інших підстав, зокрема, з ініціативи працівника,за угодою cтоpiн.

Отже, працівникові, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, чинним законодавством гарантовано ро­боту на попередньому робочому місці (посаді) i збереження icтотних умов праці згідно з трудовим договором. Оскільки законодавство про працю гарантує збереження місця роботи (посади) за основним працівником за весь час пе­ребування його у відпустці по догляду за дитиною, на його міс­це може бути прийнято іншого працівника лише на умовах стро­кового трудового договору, що укладається на період цієї від­пустки. Про це обов'язково має бути чітко визначено в наказі про прийняття тимчасового працівника.

У paзi дострокового виходу на роботу або після закінчення від­пустки по догляду за дитиною віком до шести років основного працівника працівник, якого прийнято для заміщення основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

 

 

4. Як визначити робочий piк, за який слід надати щорічну відпустку матері дитини віком до трьох років, якщо вона достроково перервала відпустку по догляду за дитиною i стала до роботи 13 вересня 2004 року, щорічну відпустку за робочий piк з 24 лютого 2001 по 23 лютого 2002 рік  використала в серпні 2001 року, відпустку для догляду за дитиною оформи­ла з 28 січня 2002 року?

Відповідь. Під час розгляду цього питання слід  керуватися ст.9 Закону України "Про відпустки", за якою слід  обчислювати стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку. Згідно з ч.1 цієї статті до стажу робо­ти, що дає право на щорічну основну відпустку (ст.6), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який нада­ється відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно iз законодавством зберігалися місце роботи (по­сада) i заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведениям на іншу роботу);

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) i йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) час, коли працівник фактично не працював,  але за ним згідно iз законодавством зберігалися місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст.  25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати по  догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а якщо дитина хворіє на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку;

5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менш як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) час навчання новим професіям ( спеціальностям осіб, звільнених через зміни в організації виробництва та праці, в тому числі через ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства,  скорочення чисельності або штату працівників;

7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.

У наведеному випадку до часу робо­ти, що дає право на щорічну основну відпустку має бути зараховано час фак­тичної роботи працівниці i час перебування їїу відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17).

Час перебування в частково оплачуваній відпустці  по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, не зараховується.

За таких умов за робочий piк з 24 лю­того 2001 по 23 лютого 2002 рік до стажу роботи, що дає право на щорічну основ­ну відпустку, зарахується період з 24 лютого 2001 до 28 січня 2002 року, тобто до дати, коли жінка взяла відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Невідпрацьований залишок кален­дарних днів робочого року, за який уже надано щорічну основну відпустку повної тривалості (у наведеному випадку 27 календарних днів), має бути враховано під час визначення дати початку наступного робочого року, за який надаватиметься відпустка. Якщо вона стала до роботи 13 вересня 2004 року, робочий piк, за який надаватиметься щорічна основна відпустка, почнеться після 27 днів ро­боти, тобто з 10 вересня 2004 року.

 

 

5. Чи має право жінка, перебуваючи y відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працювати на умовах неповного робочого часу або вдома? Чи зараховується цей час до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку?

 

Відповідь. Згідно зi ст. 18 Закону "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їйнадається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікy.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. За бажанням жінки або названих ociб у період перебування їx у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на допомогу в період відпустки для догляду за дитиною.

Відповідно до ч.З ст.56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому жінці, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вiкy i працює на умовах неповного робочого часу, має бу­ти надано щорічну відпустку. Це узгоджуеться також зі ст.9 названого вище Закону, за якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст.6), зарахову­ється час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

 

 

6. Мати трьох дітей віком до 15 років, один із них - інвалід. Якої тривалості зобов”язані надати мені додаткову відпустку? Якщо не використала таку відпустку за 2001 i 2002 pоки, та чи зобов'язаний роботодавець надати мені її  за ці роки?

 

Відповідь. Згідно зi ст. 19 Закону України "Про відпустки" (у редакції від 02.11.00 № 2073-111) жінці, яка працює i має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в то­му числі й у разі тривалого перебування ії в лікувальному закла­ді), а також ocoбi, яка взяла дитину під  oпікy, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових i неробочих днів (ст.73 КЗпП України). За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

У наведеному випадку для надання такої  відпустки є  дві підстави, а саме: наявність двох або більше дітей віком до 15 років i дитини-інваліда.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" дитина -це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно iз Законом, що  застосовується  до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Отже, наявність двох дітей віком до 15 років та дитини- інваліда віком до 18 років дає право на таку відпустку за двома підставами, тобто тривалістю 14 календарних днів. Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені ст.6 - 8 Закону "Про від­пустки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, i переносяться на інший період або продовжуються в порядку, встановленому ст. 11 цього Закону.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною 15-річного вікy або  за кілька попередніх  років, він має право на її одержання, а в разі звільнення йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

 

7. Працювала на 0,5 ставки. Перебуваючи в щорічній відпустці, отримала листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та полога­ми. Після закінчення цієї відпустки на­писала заяву про надання невикористаної  частини щорічної відпустки (з 12 жовтня до 22 листопада 2003 р.). Одночасно написала заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з 23 листопада 2003р.) і дозвіл працювати в період цієї відпустки на 0,5 ставки. Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нарахували з 23 жовтня, а не 12 жовтня, ко­ли закінчився листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та полога­ми. Kpiм того, мені відмовили виплатити додаткову допомогу при народженні дитини відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Чи мали на це право за законом?

 

Відповідь. Так, мали. 3 набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (28 лютого 2001 р.) допомогу при народженні  дитини призначають i виплачують працюючим особам згідно з нормами цього Закону, а не Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Цим Законом визначено види матеріального забезпечення, що надаються застрахованим особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням i похованням, у тому числі допомога при народженні дитини. Додаткової допомоги при народженні дитини (залежно від своєчасності взяття на облік у лікувальному закладі вагітної жінки) цим Зако­ном не передбачено так само, як i Зако­ном України "Про внесения змін до За­кону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", котрий регулює на­дання допомоги незастрахованим осо­бам (набрав чинності з 1 січня 2002 р.).

Відповідно до ст. 180 КЗпП України та ст. 10 Закону України "Про відпустки" власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки надати їй щорічну (основну i додаткову) відпустки безпосередньо перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї незалежно від тривалості її роботи протягом поточного робочого року. На­дання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами є підставою для перенесення на інший період або продовження щорічної відпустки (п.З ч.2 ст.11 Закону України "Про відпустки").

Якщо листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами надано жінці під час перебування її в щорічній відпустці (основній чи додатковій), допомога по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, тобто з дня одержання листка непрацездатності. Допомо­га по вагітності та пологах жінці виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Після закінчення цієї відпустки за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо жінка вирішила приєднати невикористану частину щорічної відпустки після відпустки у зв'язку з вагітністю та полога­ми, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати наказ (розпорядження) про надання їй щорічної відпуст­ки. В такому разі наказ (розпорядження) роботодавця про надання жінці відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути видано після закінчення невикористаної частини щорічної  відпустки (у випадку, зазначеному в запитанн, — з 23 жовтня 2003 р.).

Право на допомогу по догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного ві1ку в застрахованої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років, виникає з дня надання їй відпустки для до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підставою для призначення цієї допомоги є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій oco6i, яка фактично доглядає за дитиною, відпустки для догляду за дитиною.

Отже, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікy у випадку, зазначеному в запитанні, мають призначати з дня видання наказу (розпорядження) про надання жінці, яка доглядатиме за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустки для догляду за дитиною (у наведеному випадку — з 23 жовтня 2003 р.).

Згідно зi ст. 179 КЗпП України та ст. 18 Закону України "Про відпустки" мати дитини або інша застрахована особа, яка фактично доглядає за дитиною, в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за власним бажанням, може працювати на умовах неповного ро­бочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на допомогу в перюд цієї відпустки. Якщо вона стане до роботи на умовах повного робочого часу, виплату такої допомоги припиняють.

Отже, в зазначеному в листі випадку комісія (уповноважений) iз соціального страхування підприємства, до повноважень якої належить призначення матеріального забезпечення за цим видом страхування, вчинила правильно, призначивши дописувачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23, а не з 12 жовтня 2003 року.

 

8. Чи маю право на допомогу по до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 липня 2003 р., якщо листок непрацездатності по вагітності та пологах закрито 30 червня                             2003 р., а з 1 липня 2003 р. оформлено щорічну відпустку?

 

Відповідь. Згідно із Законом України "Про відпустки" відпустки надаються працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також виховання дітей, задоволення власних життево важливих потреб та інтересів, усебічного розвитку особи. Щорічна основна відпус­тка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий piк, що відлічується з дня укладення трудового договору (ст.6). За бажанням жінки ця відпустка може надаватися перед відпусткою у зв'язку з вагіт­ністю та пологами або після неї (ст. 10 За­кону). Під ставою для надання щорічної відпустки є заява працівника та наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 2 ст.42 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне соцsальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" установлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахова­ним особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як часткова компенсація втрати заробітної плати (дохо­ду) в період відпустки для догляду за ди­тиною до досягнення нею трирічного віку. Ця допомога надається застрахованій oco6i щомісяця з дня надання відпус­тки для догляду за дитиною до дня м закінчення, але не більш як до дня досяг­нення дитиною трирічного віку включно (ч.1 ст.44 Закону). Підставою для при­значення цієї допомоги є наказ (розпо­рядження) роботодавця про надання застрахованій oco6i, яка фактично до­глядає за дитиною, відпустки для до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного вікy (ч.З ст.51 цього Закону).

Оскільки допомогу по догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного віку виплачують як часткову компенсацію втрати заробітної плати (доходу) в nepiод відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а під час щорічної відпустки зберігається середня заробітна плата, для виплати допомоги по догляду за дитиною під час перебування в щорічній відпустці немає підстав. Таку допомогу дописувачці зобов'язані призначити з дня надання відпустки для догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку.

 

 

9. Під час перебування у відпустці  для догляду за дити­ною до досягнення нею трьох років стала до роботи на умовах неповного робочого часу. Чи мають право звільнити мене за скороченням штату за таких умов? Чи мають право звільнити з роботи за запізнення на 5 хвилин?

 

Відповідь. Згідно з ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок i жінок, які мають дітей, віком до трьох років одиноких матерів за наявності дитини віком дочотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідацїї підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Запізнення на роботу є порушенням трудової дисципліни. Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника мо­же бути застосовано один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення. Відповідно до ч.З ст. 149 КЗпП України під час обрання виду стягнення роботодавець має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких учинено проступок, i попередню роботу працівника.

 

 

10. Про додаткову оплачувану відпустку одиноким матерям.

 

Відповідь. Законом України від 22.10.04 № 2128-IV "Про внесения змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" ч.1 ст. 182-1 КЗпП України та ч.1 ст. 19 Закону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері".

За ст. 19 Закону "Про відпустки" жінці, яка працює i має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матepi (в тому числі й у paзi тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також ocoбi, яка взяла дитину під опікy, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю ciм календарних днів без урахування святкових i неробочих днів (ст.73 КЗпП України).

Поняття "одинока мати" визначено в постанові Пленуму Вер­ховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з п.9 якої одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває в шлюбі i у свідоцтві про наро­дження дитини якої відсутнім запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матepі; вдову; іншу жінку, яка виховує i утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання " іншої жінки " одинокою потрібно дві ознаки: вона i виховує дитину i сама її утримує.

Після набрання чинності Законом "Про відпустки" таке поняття одинокої матері не має застосовуватись, оскільки п.5 ч. 12 ст. 10 цього Закону визначає одиноку матip як таку, яка вихо­вує дитину без батька. Отже, участь батька або інших ociб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

3 огляду на це, до категорії одинокої матері належать: жінка, яка не перебуває в шлюбі i у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт одержання аліментів, i жінка, яка одружилася, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Згідно iз ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст.2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми " дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо за законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої  paніше.

Тому одинока мати має право на таку відпустку до досягнення дитиною вікy 18 років.

Для одержання додаткової оплачуваної відпустки за ст. 19 За­кону України "Про відпустки" одинока мати зобов'язана надати такі  документи: свідоцтво про народження дитини; довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесения до книги записів народжень відомостей про батька дитини; для підтвердження факту, що жінка є вдовою, — свідоцтво про укладення шлюбу i свідоцтво про смерть чоловіка; розлученою — свідоцтво про розірвання шлюбу.

 

11. Чи має право одинока мати, яка сама виховує двох дітей віком до 15 років, на додаткову соціальну від­пустку за двома підставами тривалістю 14 календарних днів?

 

Відповідь. Частиною другою ст.19 Закону "Про відпустки" передбачено, що за наявності кількох підстав для надання додаткової відпустки працівникам, які ма­ють дітей, її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Підставами слід вважати умови, назва­ні ч.1 цієї статті, а саме: наявність двох або більше дітей віком до 15 років; дити­ни-інваліда; всиновленої дитини; дитини під опікою; дитини в одинокої матері; в батька дитини, яку він виховує без матері.

Якщо підстави збігаються, може бути застосовано лише одну з них, тобто конк­ретну дитину може бути враховано лише за однією з перелічених підстав.

Якщо одинока мати має двох та більше дітей віком до 18 років, їй надається за­значена додаткова відпустка тривалістю сім календарних днів за кожну дитину, але не більш як 14 календарних днів.

 

 

12. Чи має право одинока мати використати додаткову соціальну від­пустку частинами?

 

Відповідь. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону Украї­ни "Про відпустки" саме щорічну, відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина стано­витиме не менш як 14 календарних днів.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону "Про відпустки") є соціальною. Вона не належить до виду щорічних відпусток, тому на неї не поши­рюються норми щодо щорічних відпусток, крім випадків, передбачених законом.

Ураховуючи викладене, соціальна від­пустка працівникам, які мають дітей, не підлягає поділу на частини.

 

 

13. Сама виховую двох дітей віком 8 і 12 років, розведена, одержую аліменти від батька на їх утри­мання, маю щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів. Чи належу я до категорії "одинока мати", яким законом передбачено додаткову відпустку та чи маю право на таку відпустку?

 

Відповідь. Законом України від 22.10.2004 р. №2128-ІУ "Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпус­ток" частину першу                  ст. 182-1 КЗпП України та частину першу ст. 19 За­кону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 р. Згідно зі ст. 19 За­кону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дити­ну, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додат­кова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без ураху­вання святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України).

Поняття "одинока мати" визначено у постанові Пленуму Верхов­ного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спо­рів" від 06.11.92 р. №9. Згідно з п.9 цієї постанови одинокою ма­тір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або за­пис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою не­обхідно такі дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.

Після введення в дію Закону України "Про відпустки" поняття "одинока мати" не повинно застосовуватись, оскільки п.5 4.12 ст.10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриман­ні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері нале­жать: жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про наро­дження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою ма­тері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дити­на новим чоловіком не усиновлена).

Зазначене визначення терміну "одинока мати" застосовуєть­ся тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або разом проживає з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.

Згідно зі ст.157 Сімейного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окре­мо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та вико­нання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути пред'явлені, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, рішення органів опіки та піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо.

Статтею 158 Сімейного Кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає спосо­би участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та пік­лування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їх­нього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

За наявності декількох підстав для надання відпустки, перед­баченої ст.19 Закону "Про відпустки", її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного, як підстави слід вважати умови, визначені ч.1 цієї статті, а саме:

•  наявність двох або більше дітей віком до 15 років;

•  наявність дитини-інваліда;

•  наявність усиновленої дитини;

•  наявність дитини під опікою;

•  наявність дитини в одинокої матері;

• наявність у батька дитини, яку він виховує без матері. Коли підстави співпадають, може бути застосована лише одна

з них. Тобто, конкретну дитину можна врахувати лише за однією з перелічених підстав.

У випадку, якщо одинока мати має двох та більше дітей віком до 18 років, їй надається зазначена додаткова відпустка трива­лістю сім календарних днів за кожну дитину, але не більш ніж 14 календарних днів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст.2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повноліт­ньої раніше.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються по­над щорічні відпустки, передбачені ст.6, 7 і 8 Закону "Про відпуст­ки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами (ч. б ст.20 цього Закону).

Крім того, статтею 10 зазначеного Закону передбачено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. А додаткова відпус­тка працівникам, які мають дітей, є соціальною і не належить до виду щорічних, визначених п.1 ч.1 ст.4 Закону, на неї не поширю­ються правила щодо щорічних відпусток, крім випадків, прямо передбачених законом.

Таким чином, одинока мати, яка виховує без батька двох не­повнолітніх дітей і має щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів, може також отримати додаткову соціальну відпустку, передбачену ст.19 Закону України "Про відпустки", тривалістю 14 календарних днів.

 

 

14. Чи призначається надбавка на догляд до державної соціаль­ної допомоги на дітей-інвалідів оди­ноким матерям, які працюють? Чи обов'язково у свідоцтві про наро­дження дитини має бути відсутній запис про батька?

 

Відповідь. Згідно зі ст. 3 Закону Ук­раїни "Про державну соціальну допо­могу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дити­ною-інвалідом призначається незалеж­но від факту роботи.

Відповідно до п.3.3. змін до Порядку надання державної соціальної допомо­ги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затверджених наказом Мініс­терств праці та соціальної політики, фі­нансів, охорони здоров'я України від 19.06.2006 р. №229/569/402, зареєст­рованих у Міністерстві юстиції України 07.07.2006 р. за №805/12679, одино­кою матір'ю (одиноким батьком) вва­жається особа, яка відповідно до Зако­ну України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" має право на призна­чення допомоги на дітей одиноким ма­терям крім вдів та вдівців з дітьми, ма­терів (батьків) дітей у разі смерті одно­го з батьків, шлюб між якими було ро­зірвано до дня смерті.

Таким чином, одинокими матерями, які мають право на призначення над­бавки на догляд до державної соціаль­ної допомоги на дітей-інвалідів згідно із Законом України "Про державну соці­альну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" вважаються матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про на­родження дитини (рішенні про усинов­лення дитини) відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини.

 

 

15. Чи маю право на додаткову соціальну відпустку як одинока мати, якщо сама виховую і утримую дитину від чоловіка, з яким не перебувала в шлюбі? У свідоцтві про народження дитини він був записаний як її батько. Які документи потрібно подати?

 

Відповідь. Законом України від 22.10.2004 р. №2128-ІУ "Про несення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" частину 1 ст. 182-1 КЗпП України та частину 1 ст. 19 Закону України "Про відпустки" доповнено словами "одинокій матері". Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 р. За статтею 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка всиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України). Поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з п.9 якої одинокою матір'ю слід вважати жінку, котра не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує та утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою є дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує. Після набрання чинності Законом України "Про відпустки" та-поняття одинокої матері не слід застосовувати, оскільки п.5 12 ст.10 цього Закону визначено одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Відповідно до зазначеного до категорії одинокої матері належить: жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис ю батька зроблено в установленому порядку за вказівкою ма­рі; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й злучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на ікт одержання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитини новим чоловіком не всиновлено).

Це визначення терміну "одинока мати" застосовується тільки я надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Батька тільки тоді може бути визнано таким, що бере участь у хованні дитини, якщо він або разом живе з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини. Згідно зі ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання тини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто живе ремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні і має або на особисте спілкування з нею. Батьки мають право нести договір щодо батьківських прав та виконання обов'язків м з них, хто живе окремо від дитини.

Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, може бути пред'явлено, наприклад, довідку з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, рішення органів опіки піклування або суду щодо виховання батьком дитини тощо. Статтею 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за явою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає особи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто живе окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

 

 

16. Чи має право жінка (державний службовець), яка у квітні 2004 р. стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною до трьох років, на соціальну відпустку за 2004 р. тривалістю сім календарних днів як жінка, котра працює та виховує двох дітей віком до 15 років? Жінку, яка розлучилася з чоловіком у листопаді 2004 р., прийнято на державну службу 1 грудня 2004 р. До серпня 05 р. вона одержувала допомогу по догляду за дитиною трьох років і працювала. Чи має вона право на таку відпустку як одинока мати за 2004 і 2005 рр.?

 

Відповідь. Зазначена відпустка є соціальною і надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, працівник може використати її в повному обсязі незалежно від відпрацьо­ваного часу в цьому році чи від дати розірвання шлюбу.

Ураховуючи викладене, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років і стала до роботи після відпустки для догляду за дити­ною, має право в цьому році на додаткову соціальну відпустку, передбачену ст. 19 Закону "Про відпустки", оскільки на час по­дання заяви про оформлення такої відпустки вона вже працю­вала. Так само й одинока мати, яка в період перебування у від­пустці для догляду за дитиною стала до роботи на умовах не­повного робочого часу, має право на зазначену додаткову від­пустку. При цьому вони можуть скористатися нею, якщо в ро­ці, за який просять надати цю відпустку, мають стаж роботи хоча б один день.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм пра­вом на таку відпустку в році досягнення дитиною певного віку або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути ви­плачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток. Чин­ним законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

 

 

17. До якого віку дитини надається додаткова соціальна відпустка одиноким матерям?

 

Відповідь. Право на додаткову відпустку працівникам, які ма­ють дітей, залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону України "Про відпустки" визначено вік дітей тільки для такої категорії, як "жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років". Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, ди­тини в одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст.2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з "дітьми" дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Отже, одинокій матері (батьку), жінці, яка працює і має дитину-інваліда або яка всиновила дитину, має надаватися така від­пустка до досягнення дитиною 18 років.

Надаючи зазначену відпустку особам, які взяли дитину під опі­ку, слід мати на увазі, що згідно з ч.2 ст.243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Пік­лувальники мають право на додаткову відпустку як працівники, які мають дітей, на підставі ст.186-1 КЗпП України.

 

 

18. Жінка має двох дітей, на старшу дитину (1991 р. на­родження) одержує допомогу як одинока мати, другу дитину   (2002 р. народження) народжено в шлюбі. Чи має вона право на додаткову соціальну відпустку за двома під­ставами? Чи має право одинока мати, яка має двох дітей ві­ком 12 і 14 років, на додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону "Про відпустки", тривалістю 14 календарних днів?

 

Відповідь. Згідно з ч.2 ст.19 Закону "Про відпустки" за наяв­ності кількох підстав для надання додаткової відпустки працівни­кам, які мають дітей, її загальна тривалість не може перевищува­ти 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного як підстави слід вважати умови, визначені ч.1 цієї статті, а саме, наявність: двох або більше дітей віком до 15 років; дитини-інваліда; усиновленої дитини; дитини під опікою; дитини в одинокої матері; у батька дитини, яку він ви­ховує без матері.

Якщо підстави збігаються, може бути застосовано лише одну з них, тобто конкретну дитину може бути враховано лише за од­нією з перелічених підстав.

Якщо жінка має дитину, не всиновлену другим чоловіком й уклала шлюб, від якого має другу дитину віком до 15 років, їй на­дається додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім кален­дарних днів за однією підставою, наприклад, як одинокій матері. Друга підстава (наявність двох дітей віком до 15 років) не-бе­реться до уваги, оскільки старшу дитину не може бути повторно враховано, її вже враховано для надання цього виду відпустки за іншою підставою.

Якщо одинока мати має двох дітей віком до 18 років, їй нада­ється зазначена додаткова відпустка тривалістю сім календарних днів за кожну дитину.

 

 

19. Чи мають право направляти у відрядження розлучену жінку, яка має дитину шкільного віку? Чи зобов'язані надавати такій жінці відпустку влітку?

Відповідь. Згідно зі ст.176 КЗпП України не допуска­ється залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні й направлення у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Згідно зі ст.177 КЗпП жінки, котрі мають дітей віком від трьох до                 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залуча­тися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Статтею 10 Закону України "Про відпустки" передбаче­но, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зруч­ний для нього час надаються:

а) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 ро­ків або дитину-інваліда;

б)  одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим са­мотнім особам, які фактично виховують одного або біль­ше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

До категорії одинокої матері належать: жінка, яка не пе­ребуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незва­жаючи на факт одержання аліментів).

Таке визначення терміну "одинока мати" застосовуєть­ся лише для надання пільг і гарантій, установлених КЗпП щодо відпусток.

 

 

20. Чи маю право на щорічну відпустку за період роботи з                 16 червня 2000 до 16 червня 2001 р., якщо з 1 вересня 2000 р. мені видали листок з тимчасової непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами (на 180 кален­дарних днів), з 28 лютого 2001 до 27 грудня 2005 р. пере­бувала у відпустках для догляду за дитиною (до трьох і до п'яти років), 1 серпня 2005 р. стала до роботи?

 

Відповідь. Згідно зі ст.9 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зара­ховується також час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за державним соціальним страхуванням, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку.

Тобто час, протягом якого працівниця перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, зараховується до стажу робо­ти, що дає право на щорічну основну відпустку, а час перебу­вання у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у випадку, передбаченому п.З ч.1 ст.25, — до шестирічного віку) не зараховується.

У названому випадку період роботи та перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 16 червня 2000 до 27 лютого 2001 р. (тобто до дати, коли працівниця взяла відпустку для до­гляду за дитиною до досягнення нею трьох років) має бути зарахо­вано до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

За таких умов працівниця може використати щорічну основну відпустку за період з 16 червня 2000 до 27 лютого 2001 р. пропор­ційно до відпрацьованого часу. Наступний робочий рік, за який на­даватиметься щорічна відпустка, починатиметься з дати виходу працівника на роботу (в наведеному випадку — з 1 серпня 2005 р.).

Можливий також інший варіант розрахунку закінчення робочо­го року, за котрий (з урахуванням періодів, які не включаються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку) на­дається щорічна основна відпустка, та початку робочого року, за який надаватиметься щорічна основна відпустка, після виходу працівниці з відпустки для догляду за дитиною.

За умов, наведених у зазначеному випадку, за період з 16 червня 2000 до 27 лютого 2001 р. до стажу роботи, що дає пра­во на щорічну основну відпустку, має бути зараховано 257 кален­дарних днів. Залишок до повного робочого року становитиме 108 (365—257 календарних днів).

Отже, робочий рік, за який надаватимуть щорічну основну від­пустку, має закінчуватися через 108 календарних днів після того, коли жінка стане до роботи після закінчення відпустки для до­гляду за дитиною, тобто 16 листопада 2005 р. Наступний робо­чий рік, за який надаватиметься щорічна основна відпустка, поч­неться з 17 листопада 2005 р.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм пра­вом на щорічну відпустку за один чи кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від під­став, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикориста­ні дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачено тер­міну давності, після якого Працівник утрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їхнього невикористання.

 

 

21. Чи обов'язково щороку пода­вати довідки, що підтверджу­ють право на щорічну додаткову відпустку одинокій матері?

 

Відповідь. За статтею 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка пра­цює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі в разі тривалого перебу­вання матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачу­вана відпустка тривалістю сім кален­дарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП України).

Оскільки п.5 ч.12 ст.10 цього Закону одиноку матір визначено як таку, яка виховує дитину без батька, для отри­мання названої відпустки вона має що­року підтверджувати відповідними до­кументами той факт, що виховує дити­ну без батька.

Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, мо­же бути пред'явлено, наприклад, до­відку з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвалу суду або постанову слідчого про розшук відпо­відача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення органів опіки та піклування або суду щодо ви­ховання батьком дитини тощо.

Статтею 158 Сімейного кодексу пе­редбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визна­чає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто живе окремо від неї. Рішення про це ор­ган опіки та піклування ухвалює на під­ставі вивчення умов життя батьків, їх­нього ставлення до дитини, інших обс­тавин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" та ст.2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із зако­ном, застосовуваним до неї, вона не на­буває прав повнолітньої раніше. Тому одинока мати має право на таку відпуст­ку до досягнення дитиною повноліття. 

 

 

 

 

 

 

 




Територіальні органи Головдержслужби
Статистичні та аналітичні матеріали
Моніторинг
На допомогу кадровику
Взаємодія зі ЗМІ та громадськістю
 
 Опитування

Якими б Ви хотіли бачити результати адміністративної реформи?

Відповісти 

адміністративна реформа

http://www.guds.gov.ua/document/421989/gromrada.gif

http://www.guds.gov.ua/document/132275/administr.gif

http://guds.gov.ua/sub/data/upload/content/odeska/ua/banz/image004.gif

http://www.guds.gov.ua/document/131830/visn_ds_2008_2.2.gif

 

АНКЕТА
споживачів послуг
Управління