Відповідно до статей 6 і 7 Закону України “Про державну службу” Головдержслужба України є органом управління державною службою в державних органах та їх апараті , який проводить єдину державну політику та функціональне управління державною службою.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 64 Закону України “Про Національний банк України”, службовці Національного банку  є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України “Про державну службу”, якщо Закон України “Про Національний банк України” не встановлює іншого. Правління Національного банку згідно з цим Законом лише вирішує питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад.

Обов’язок органів виконавчої влади всіх рівнів щодо надання інформації до Головдержслужби України та її територіальних органів стосовно обліку даних про державних службовців в межах системи “Картка” визначається постановами Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. № 912                       "Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади" та від 8 червня 2004 р. № 746  “Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки”, а також наказами Головдержслужби України від 5 липня 1998 р. № 24 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо застосування Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади та зразків оформлення документів особових справ”, зареєстрованим Мін’юстом  14 липня 1998 р.  за № 453/2893, та від 16 грудня 1996 р. № 43 “Про затвердження Порядку інформування центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами про зміни облікових даних керівників, спеціалістів та осіб, зарахованих до кадрового резерву на ці посади”, зареєстрованим Мін’юстом   20 грудня 1996 р.  за № 734/1750.

З урахуванням того, що Головдержслужбою України та її територіальними управліннями облік державних службовців по системі “Картка” здійснюється відповідно до законодавства (згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.07.98 №12-рп щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів України про працю,  термін «законодавство» слід розуміти як сукупність законів та інших нормативно-правових актів - актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а у деяких випадках також і нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади), а також що виконання зазначених вище актів та наказів Головдержслужби України з питань обліку, виданих у межах її повноважень, у даному випадку є обов’язковим усіма центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, у тому числі Національним банком України, як особливим центральним органом державного управління, і його територіальними управліннями.  Відмову  про ненадання інформації в розрізі в межах системи “Картка” може бути розцінено як невиконання державними службовцями Національного банку України та його територіальними управліннями законодавства про державну службу з відповідними наслідками.