|
Важливим напрямком діяльності будь-якого органу державної влади є кадрове забезпечення державної служби на рівні сучасних вимог та дотримання вимог антикорупційного законодавства.
Кадрова робота в місцевих державних адміністраціях та їх структурних підрозділах здійснюється відповідно до вимог Законів України “Про державну службу”, “Про місцеві державні адміністрації”, інших законодавчих і нормативно – правових актів, що регулюють питання кадрової політики та державної служби.
В основу роботи покладається обов’язкове планування роботи з кадрами, постійна реалізація комплексу заходів з проведення прозорого відбору кандидатів на державну службу, ознайомлення їх із положеннями нормативно-правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією в частині обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби.
Процедура добору кадрів здійснюється прозоро на основі неупередженого конкурсного відбору, з урахуванням ділових та моральних якостей кандидатів відповідно до Закону України “Про державну службу”, Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №169 (із змінами та доповненнями). Як один з етапів конкурсу на заміщення вакантних посад проводиться складання кандидатами іспиту.
Однією з передумов якісного добору кадрів є створення резерву на заміщення вакантних посад державних службовців. Важливо при формуванні кадрового резерву на посади державних службовців особливу увагу приділяти збільшенню кількості молоді в кадровому резерві як на посади керівного складу, так і на посади спеціалістів апарату та структурних підрозділів.
Чинником успішної роботи системи державного управління є підвищення ефективності використання кадрового управлінського потенціалу на державній службі.
Сучасний стан кадрової політики на державній службі та робота з резервом керівних кадрів залежить від багатьох факторів, основні з яких:
наявність управлінських ресурсів та механізми їх використання;
наявність інтелектуальних ресурсів та їх залучення до кадрового резерву;
розвиток регіональної науки та її вплив на формування і навчання резерву керівних кадрів у сфері державної служби;
вплив соціальних факторів на формування кадрового резерву;
кадровий потенціал молодих державних службовців для використання на керівних посадах у сфері державної служби.
На сьогодні одним із першочергових напрямів роботи є запобігання, попередження і протидія корупційних діянь на державній службі. З 1 липня 2011 року набрав чинності Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Варто зазначити, що чинний закон містить ряд новел.
Зокрема, статтею 4 Закону значно розширено коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Поряд з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення віднесено також посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету, аудиторів, нотаріусів, експертів, арбітражних керуючих, третейських суддів, посадових осіб міжнародних організацій та інших.
До речі, до суб’єктів тепер прямо віднесено посадових та службових осіб органів прокуратури.
Вперше Законом передбачені спеціально уповноважені суб’єкти, які здійснюватимуть у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень. До них віднесено органи прокуратури, спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Уперше антикорупційним законодавством передбачено, що координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Статтею 6 Закону чітко виписані обмеження щодо використання службового становища, а статтею 7 - обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
За приписами статті 8 особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, заборонено безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки від юридичних та фізичних осіб. Слід зазначити, що правоохоронні органи вперше почнуть займатися виявленням фактів такого роду обмежень.
Стаття 9 встановлює обмеження для певного кола службових осіб щодо перебування у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб.
Стаття 10 забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави, протягом року після звільнення з посади працювати у певних сферах, розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Статтею 11 запроваджено спеціальні перевірки щодо осіб, які претендують на заняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та регламентує порядок і строки її проведення.
Статтею 12 передбачено нові умови щорічного декларування майна, доходів та видатків службових осіб. Слід мати на увазі, що форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру затверджено самим Законом.
Стаття 22 Закону тепер конкретно встановлює механізм, порядок і особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Задля забезпечення виконання норм Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”.
Зокрема, внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу України та до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Підсумовуючи, доцільно наголосити, що у зв’язку з набранням чинності нових законів надзвичайно важливо зосередити увагу на проведенні роз’яснювальної роботи, організації навчання державних службовців, в тому числі й самостійного, а також підвищення їх кваліфікації щодо норм антикорупційних нормативно-правових актів. Адже належна організація роботи по запобіганню корупції є одним з ключових важелів у недопущенні корупційних правопорушень. |