ВИПЛАТА ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ

     (пам’ятка кадровика)

Існує низка ситуацій, за яких працівникові, який звільняється, виплачується вихідна допомога. Таких ситуацій небагато, і їх перелік чітко визначено законодавством.

Випадки виплати та розміри вихідної допомоги

1. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП   - не менше середньомісячного заробітку).

2. Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП   - не менше середньомісячного заробітку).

3. Виявлення невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або роботі, яку він виконує, у результаті недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2 ст.40 КЗпП   - не менше середньомісячного заробітку).

4. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП   - не менше середньомісячного заробітку).

5. Порушення власником (уповноваженим ним органом) законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38 і 39 КЗпП – не менше тримісячного середнього заробітку).

            При звільненні з інших підстав,відмінних від наведених вище, вихідна допомога не випла­чується.

            Вихідна допомога суміснику. Щодо виплати ви­хідної допомоги суміснику зазначимо, що. згідно з п. 8 Положення № 43 звільнення з роботи за сумісництвом здійснюється з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, або обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги. Отже, при звільненні сумісника із зазначених вище  причин вихідна допомога йому не надається.

         При звільненні сезонних і тимчасових працівників вихідна допомога виплачується в порядку та розмірах, передбачених п. 8 Указу № 310 та п.7 Указу № 311 відповідно.

            Вихідна допомога призовникам на сьогодні не надається.  З 20.06.07р. Закон № 1014 позба­вив права на виплату вихідної допомоги працівників, які звільняються у зв'язку із призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну службу. Тоді ст.44  КЗпП, що регулює питання виплати вихідної допомоги, зазнала змін.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI П призовникам в разі звільнення повернули право на вихідну допомогу в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат. Надалі Рішенням КСУ від 22.05.08 №10-рп/2008 ці норми Закону про Держбюджет на 2008 рік визнано

 неконституційними. Тому з 22.05.2008 року немає підстав для виплати вихідної допомоги призовникам при звільненні.

            Вихідна допомоги чорнобильцям. Згідно із Законом № 796у разі звільнення чорнобильців I-II категорії, а також ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до III категорії, у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією чи перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Така виплата здійснюється за рахунок коштів,передбачених у держбюджеті для реалізаціїЧорнобильських програм.

         Отже, якщо чорнобилець звільняється за п. 1 ст. 40 КЗпП, йому потрібно виплатити два види допомоги: одну — згідно зі ст. 44 КЗпП  у розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати за рахунок коштів, передбачених кошторисом установи, організації, другу— згідно із Законом № 796  у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат за рахунок коштів, передбачених у держбюджеті для реалізації Чорнобильських програм.  Умова про виплату вихідної допомоги фіксується в наказі (розпорядженні) про звільнення працівника.

         Вихідну допомогу, а також інші суми, що належать до виплати працівникові, має бути виплаченов день звільнення, як того вимагає ст. 116 КЗпП. Днем звільнення працівника вважається останній день його роботи. Якщо в день звільнення працівник не працював, то вихідну допомогу має бути виплачено не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.