Проголошення України демократичною, правовою та соціальною державою зобов’язує дотримуватися вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою. Україна підписала міжнародні документи, в яких визначається гендерна дискримінація, і взяла зобов’язання щодо її подолання. Цим було визнано об’єктивну необхідність у проведенні гендерних перетворень, інтеграції гендерної перспективи в усі програми розвитку суспільства на принципах свободи, рівності, справедливості та толерантності.

Реальне забезпечення соціально-економічних, політичних, сімейно-побутових прав жінок та чоловіків можливе лише в контексті дотримання загальноприйнятих норм, що гарантують права людини. Розв’язання гендерних проблем потребує концептуального визначення, формування та реалізації гендерної політики як основи гендерної культури, розвитку гендерної активності жінок і чоловіків, адаптації до світових умов гендерної демократії.

Органи, установи та організації, наділені повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:

 

1. Верховна Рада України;

2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

3. Кабінет Міністрів України;

4. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків - Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді;

5. органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені в їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

6. об'єднання громадян.

 

Особливістю формування державної ґендерної політики в Україні є те, що вона

1) будується на основі міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною,

2) регулюється національними нормативно-правовими актами щодо рівноправності між жінками і чоловіками.

 

До міжнародних нормативно-правових актів відносяться:

1. Загальна декларація прав людини

2. Конвенція ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

3. Декларація Тисячоліття ООН

4. Пекінська декларація та Платформа дій, схвалених Четвертою Всесвітньою конференцією із становища жінок

5. Декларація про викорінення насильства стосовно жінок

6. Конвенція про рівну винагороду чоловіків та жінок за працю рівної цінності

7. Конвенція про політичні права жінок

 

До нормативно-правових актів, що врегульовують відносини у сфері державної гендерної політики в Україні, належать:

 

1. Конституція України

2. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»

3. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»

4. Закон України «Про зайнятість населення»

5. Указ Президента України від 25.04.2001 № 283/2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 410 «Про затвердження державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року»

7. Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року»

8. Постанову Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 № 504 «Про проведення гендерно-правової експертизи»

 

Основним документом, що регулює гендерну політику держави є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»