УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

  

 

 

 

 

Залучення молоді до державної служби:

правові основи та основні напрямки діяльності

  

 

Основні риси системи державної служби в Україні

 

У розвиненому вигляді офіційну професійну державну службу започатковано в Європі та США у середині XIX ст., а наприкінці того ж століття в основному склалася концеп­ція державної служби сучасного типу.

Сьогодні становлення демократичної, правової, соціальної держа­ви, розвиток громадянського суспільства, інтеграція України в Європейське співтовариство є неможливими без функціо­нування якісно нової системи державної служби.

Головною парадигмою державної служби на сучасному етапі державотворення є реалізація законів держави, забезпечення захисту прав та інтересів громадян і покладення на них відповідних обов'язків, а її суспільне при­значення полягає в оптимальному здійсненні функцій дер­жавного управління.

Державна служба опосередковується правовими норма­ми, які регламентують правовий статус державних службов­ців, гарантії і процедури його реалізації, умови й порядок проходження державної служби, види заохочень і відпові­дальності державних службовців. Сукупність цих правових норм складає правовий інститут державної служби. До нього входять норми конституційного, міжнародного, трудового, цивільного, адміністративного, кримінального, фінансового та інших галузей права. Адміністративно-правові норми, які регламентують питання державної служби, частина цього інституту і є самостійним інститутом адміністративного права.

В Україні процеси становлення якісно нового інституту державної служби розпочалися в 1993 році, коли вперше постало завдання її реформування в напрямку створення ефективно функціонуючого апарату держави. Державній службі належало стати важливим фактором цілеспрямовано­го державно-правового впливу на функціонування принци­пово нового державного механізму. Першими кроками у цьому мали стати питання визначення правового статусу державних службовців та розроблення кадрової політики, адже в радянському праві, базовий закон, який би регулював правовідносини в системі державної служби, був відсутній.

З метою організаційно-правового забезпечення розвитку державної служби як соціально-правового інституту в українській держави 16 грудня 1993 року був прийнятий Закон України «Про державну службу». Уперше на законодавчому рівні було встановлено принципи державної служби, визначено загальні засади діяльності та правовий статус державних службовців, закріплено право громадян України на державну службу. Закон сформулював основні складові елементи державної служби: етику поведінки державного службовця; структуру управління державною службою; права, обов'язки, обмеження, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, проходження дер­жавної служби; інститут кар'єрної служби; підстави при­пинення державної служби; матеріальне та соціально-побу­тове забезпечення державних службовців тощо. Норми за­кону сприяли становленню головних елементів сучасної державної служби: введення конкурсів та атестацій, основ­ні обов'язки та права державних службовців, обмеження, пов'язані зі статусом державного службовця, декларування доходів, особливості дисциплінарної відповідальності, вве­дення Присяги державних службовців, гарантії та привілеї службовців тощо.

З часу прийняття Закону «Про державну службу», в основ­ному, створено нормативно-правову базу у сфері державної служби, яка включає понад 650 нормативно-правових актів, серед яких 37 законів, понад 200 указів і розпоряджень Президента, 400 актів Кабінету Міністрів та Головного управління державної служби. Щодо тематики дослідження вагоме значення мають накази Міністерства оборони України, що впровадження положень державної служби в Збройних силах України. Зазначені документи визначили основи функціонування інституту державної служби, порядок прийняття на державну службу, її про­ходження, формування кадрового резерву, підготовки, пе­репідготовки та підвищення кваліфікації, а також матеріаль­ного забезпечення і соціального захисту державних служ­бовців.

У Конституції України були закладені положення, які безпосередньо стосуються державної служби і розкривають її зміст. Так, у другій частині статті 38 проголошується право громадян брати участь в управлінні державними справами та право рівного доступу до державної служби та до служби в органах місцевого самоврядування.

Загалом, можна запропонувати таку кла­сифікацію видів державної служби:

а) загальнофункціональна (адміністративна) - служба в органах державної влади та їх апараті, що регулюється За­коном України «Про державну службу»;

б) спеціалізована - служба в державних органах, що здійснюється відповідно до інших законів України (Про дипломатичну службу, Про Службу безпеки України. Про прокуратуру, Про статус суддів, Митний кодекс України, Про Державну податкову адміністрацію, Про Національний банк України тощо);

в) цивільна - в державних закладах вищої школи, освіти, науки, охорони здоров'я, державних установах (пошта, шля­хи сполучення, будівництво, телекомунікації тощо).

Державні службовці активно беруть участь у виробленні проектів законів, програм, що відбивають внутрішню і зовнішню політику держави, предметно займаються підготовкою пропозицій до змін у структурі державних органів. Діяльність у сфері державної служби пов'язана з повсякденним вирішенням управлінських завдань: збиранням, аналізом та узагальненням інформації, розробкою проектів рішень, законів, указів, контролем їхнього виконання, задоволенням потреб населення тощо.

Державна служба є підсистемою загальної системи управління по­літичними та соціально-економічними процесами. До її компетенції таким чином входить реалізація програми соціального і економічного розвитку країни, державного бюджету тощо. Через держслужбу здійснюється політика держави в ринковій економіці.

Держслужба виконує також низку соціальних завдань державного управління, таких як: виробництво соціальних послуг; реалізація інтересів, прав і свобод громадян, їхніх груп; вирішення соціальних конфліктів тощо. Ці завдання дозволяють кваліфікувати держслужбу як провідний соціальний інститут. Державна служба є також реальним провідником ідей державності. Вона має бути правовою, чітко організованою, соціально орієнтованою, ефективною. Від якості державної служби значною мірою залежить майбутнє країни.

Важливим аспектом є той факт, що державна служба єдина - для всіх службовців діють єдині норми і правила проходження служби.

Зважаючи на вищевикладене, є необхідність формування такого корпусу державних службовців, які були б не тільки професіоналами, але і прибічниками свободи, справедливості, рівноправності, демократії, розглядали права громадян як найвищий пріоритет при виконанні своїх службових обов'язків.

Державна влада здійснюється безпосередньо за участю державної служби, яка реалізує волю держави, виражену в рішеннях відповідних гілок влади, впливає на діяльність і поведінку людей та соціальних груп за допомогою правових та організаційних механізмів (авторитету, прав, переконань тощо). Державна служба від імені держави і в межах законодавства використовує основні методи державної влади - планування, прогнозування, управління, організацію, переконання, заохочення, контроль і т. ін. Завдяки ним державна служба впроваджує в життя прийняті органами державної влади рішення.

 

Правовий та соціальний статус державного службовця

 

Ознакою поняття «державний службовець» є практичне виконання завдань і функцій держави. Ще однією ознакою державної служби за статтею 1 Зако­ну «Про державну службу» є одержання заробітної плати за рахунок державних коштів.

Управлінський зміст праці державних службовців має значення передусім для галузі адміністративного права, яка пов'язує визначення поняття «службовець» саме з урахуван­ням виконання ними управлінських повноважень.

Отже, службовці - це соціальна група, головним при­значенням якої є здійснення на платній основі певних, необ­хідних для суспільства функцій, шляхом виконання конкрет­них завдань у відповідних органах, установах і організаціях.

Відповідно, державні службовці - це група службовців, яка покликана служити державі, виконуючи відповідні дер­жавні функції.

В Україні загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, в основному, визначені у Законі «Про держав­ну службу». У цьому законі відсутнє чітке нормативне ви­значення поняття «державний службовець», що, до ре­чі, є розповсюдженим явищем у багатьох країнах навіть із стабільною системою законодавства з державної служби. А тому його зміст розкривається через поняття «державна служба». Як уже зазначалося у попередній главі, закон уперше визначає державну службу як професійну діяль­ність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок держав­них коштів.

Професійна служба як правовий інститут - це сукупність норм, що належать до різних галузей права і визначають по­рядок вступу на службу, порядок її проходження, права та обов'язки службовців (норми трудового та адміністративно­го права); порядок оподаткування, матеріального стимулю­вання (трудове й фінансове право); оплату праці, соціальне страхування, сумісництво (трудове право); юридичну відпо­відальність тощо.

Державний службовець повинен мати, як пра­вило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі «державне управ­ління» або іншими, професійно орієнтованими для держав­ної служби з додатковим підвищенням кваліфікації за про­фесійними програмами вказаної галузі. Державні службовці повинні досконало володіти держав­ною мовою. Крім того, держслужбовці, які за характером своєї роботи вирішують питання, пов'язані з формуванням та здійс­ненням військово-мобілізаційних завдань, повинні мати знання з основ військової діяльності, та в світлі євро інтеграційних процесів, володіти на рівні по­бутового й професійного спілкування однією з іноземних мов.

Для виконання невідкладної й непередбаченої роботи за розпорядженням керівника державний службовець зобов'я­заний з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, може бути відкликаним із щорічної або додаткової від­пустки. Перебування на державній службі обмежується гра­ничним віком: 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Досягнення граничного віку, якщо не продовжено в устано­вленому порядку терміну перебування на державній службі, відмова від прийняття або порушення Присяги державного службовця, неподання або подання неправдивих відомостей щодо доходів є підставою для беззастережного звільнення державного службовця з посади.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців застосовується часто і є найбільш важливою з практичної та юридичної точок зору. Дисциплінарна відповідальність на­стає при порушенні державним службовцем обов'язків до­держання дисципліни праці, правил внутрішнього розпорядку органу державної влади, за невиконання або недостатнє ви­конання службових обов'язків. Ця відповідальність, таким чином, пов'язана з наявністю трудових відносин, розрахова­на на осіб, які перебувають на державній службі.

За даними головного управління статистики у Запорізькій області кількість працівників, які відповідно до Закону України “Про державну службу” мають статус державних службовців, становила на 31 грудня 2005 року  8,5 тис. осіб  або 41,9% зайнятих в органах управління та 1,7% зайнятих  в економіці області (без підприємств малого бізнесу). За 2005 р. цей показник зріс на 4,2%. Із кожних 100 державних службовців 25 займають посади керівників, а 75 – спеціалістів.

 

Молоді на державній службі: статистичні показники

 

Динаміка зміни вікової структури молодих державних службовців

упродовж 1997 – 2002 рр. (на основі даних Держкомстату України)

 

 

Станом на 1 січня 2002 р. в Україні з 208 992 державних службовців (без урахування силових структур і податкових адміністрацій) 27064 особи (майже 13% від загальної кількості держслужбовців) перебували у передпенсійному віці, а 1051 (більше 0,5%) - досягай граничного віку перебування на держслужбі.

Про дещо кращу ситуацію, щодо перебування молодих людей на державній службі по Запорізькій області демонструють останні статистичні показники.

 

Розподіл кількості державних службовців – чоловіків

за віком по категоріях посад на 31 грудня 2005 року

                                                                                      

 

 

 

Загалом, офіційна статистика фіксує, що переважна більшість молодих держслужбовців - це спеціалісти, які працюють на посадах четвертої - сьомої кате­горій, а в органах місцевого самоврядування - спеціалісти на посадах шостої та сьомої категорій.

 

 

Нормативно-правова база

щодо залучення молоді до державної служби

 

 

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання», і з змінами і доповненнями, внесеними  постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 року № 1095 (далі – Програма), яка окрім  визначення потреби у молодих фахівцях здійснюватиметься на основі результатів моніторингу наявності вакансій та кількості осіб пенсійного і передпенсійного віку із числа працюючих в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Стажування осіб віком до 28 років в органах державної влади та органах місцевого самоврядування проводиться в установленому порядку з метою виявлення достатнього професійного рівня та ділових якостей для роботи на вакантній посаді. Результатом такого стажування є, як правило, надання зазначеним особам переваги під час проходження конкурсу на заміщення вакантних посад або їх зарахування до кадрового резерву.

Системний та цілеспрямований добір органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування осіб для направлення на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України, інших вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі "Державне управління", повинен проводитися насамперед з числа молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Також органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть рекомендувати або направляти на навчання до таких вищих навчальних закладів представників молодіжних громадських організацій за наявності обґрунтованої потреби.

Навчання осіб, які не перебували на державній службі чи на службі в органах місцевого самоврядування у зазначених вище навчальних закладах, також є одним із напрямів залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Діяльність конкурсних комісій цих навчальних закладів повинна спрямовуватися на надання переваг при вступі переможцям та призерам Всеукраїнських та обласних предметних олімпіад і студентських конференцій.

З метою професійного зростання та просування по службі молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для:

- їх постійної самоосвіти з питань державного управління, удосконалення практичних умінь та навичок у роботі за програмами самоосвіти, які затверджуються органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що є підставою для перебування у кадровому резерві;

- підвищення ними в установлений строк кваліфікації відповідно до затверджених професійних програм з урахуванням актуальних питань державного управління.

Передбачається запровадження механізму періодичної кадрової ротації молодих працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування в межах структурних підрозділів певного органу. Це дасть можливість молодим державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування систематизувати теоретичні знання з державного управління та удосконалювати практичні навички у роботі.

Відстеження послідовності зайняття посад молодими державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, формування їх ділових та професійних якостей сприятиме виявленню потенційних кандидатів на зайняття керівних посад у зазначених органах.

У результаті реалізації заходів, передбачених Програмою, планується досягнути:

- підвищення рівня обізнаності молоді з питань державного управління та місцевого самоврядування;

- збільшення представництва молоді на службі в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, омолодження їх кадрового резерву;

- підвищення частки осіб з числа талановитої молоді, направлених на навчання до вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі "Державне управління";

- збільшення кількості молодих осіб, які пройшли стажування на посадах в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- зростання професійного рівня молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що сприятиме їх подальшому просуванню по службі.

Основні заходи з виконання Програми:

- визначати потребу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у направленні осіб віком до 28 років на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі "Державне управління".

- проводити в установленому порядку систематичний та цілеспрямований добір молодих державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, представників молодіжних громадських організацій для навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, інших вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальностями освітньої галузі "Державне управління", з подальшим працевлаштуванням в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.

- передбачати навчання молодих державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за щорічними планами-графіками підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

- сприяти першочерговому направленню на навчання за кордон (за рахунок міжнародної технічної допомоги) молодих державних службовців, яких включено до кадрового резерву на керівні посади в органах виконавчої влади.

- проводити роботу з періодичної ротації державних службовців віком до 28 років у межах структурних підрозділів відповідного органу виконавчої влади.

- організувати проведення соціологічних досліджень з метою відстеження просування по службі молодих державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, його моніторингу та враховувати отримані результати у подальшій роботі.

- проводити дні кар'єри молодих державних службовців, тематичні конференції та навчальні семінари в Національній академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах і центрах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій.

- організувати проведення ярмарок вакансій посад державних службовців для молоді, в тому числі для молодих державних службовців.

 

 

Загальні висновки

 

Суспільне життя, яке дедалі стає все більш динамічним, потребує наяв­ності енергійних, мобільних, здатних ефективно здійснювати комунікації держав­них службовців, які вміють адаптуватися до умов середовища оточення та прий­мати зважені, стратегічні рішення. Саме такі характеристики притаманні великою мірою молодому поколінню українських громадян.

Існує проблема, яка полягає в тому, що при відносно значній кількості молодих людей на державній службі, як правило, вони працюють на нижньому щаблі системи державного управління. Це дає можливість говорити про необхідність використання всіх можливостей молодіжного кадрово­го управлінського потенціалу на державній службі.

Існує нагальна по­треба в розробці та апробації на практиці нових механізмів залучення молоді до сфери прийняття управлінських рішень на всіх рівнях законодавчої та виконавчої гілок державної влади.

За останні роки є позитивна тенденція щодо збільшення в апаратах органів державної влади кількості молодих державних службовців, що сьогодні вже складає майже чверть від загальної кількості, що загалом свідчить про наявність певних перспектив до кар’єрного та соціального зростання в інституті державної служби з погляду молоді.

 

Джерела додаткової інформації

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р., із змінами та доповненнями. – К.: Знання, 2005. – 75 с.
2. Закон України „Про державну службу”, із змінами внесеними відповідно до Закону від  від 20 грудня 2005 року № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 59.
3.  Закон України «Про місцеве самоврядування», чинна редакція, станом на 01.05.2006 р. // Офіційний сервер Верховної Ради України, www.rada.gov.ua.
4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації», чинна редакція // Офіційний сервер Верховної Ради України, www.rada.gov.ua.
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання», і з змінами і доповненнями, внесеними  постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 року № 1095 // Правова система «Ліга-Закон: професіонал»
6. Баган Т. Службовець державної установи та організації: поняття та характеристика правового статусу // Підприємство, господарство і право. – 2004. - №8. – С.55-58.
7. Венедитов В. С., Іншин М. І. Загальнотеоретичні підходи до визначення правового статусу державних службовців // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. - №1. – С.14-19.
8. Державна служба в Україні: збірник нормативних актів. – К.: ЮрІнком Інтер, 2004. – 252 с.
9.  Державне управління /ред. А. Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 579 с.
10.  Іншин М. І. Юридичні гарантії як фактор стабільності та підвищення ефективності службово-трудової діяльності державних службовців // Право України. – 2004. - №5. – С.83-86.
11. Малиновський В. Я. Державна служба. Теорія і практика. – К.: Атіка, 2003. – 159 с.
12. Мотренко Т. Особливості сучасного розвитку державної служби України // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. Конф. За між нар. Участю, Київ, 28 травня 2004 р.: У 2 т. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – т. 1. - С. 6-12.
13.  Олуйко В. Формування інституту кадрового резерву державної служби // Вісник Національної Академії державного управління при Президенті України. – 2003. - №3. – С.131- 137.
14. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи роз­витку: Навч. посіб. / Кол. авт.: Н.Р.Нижник, С.Д. Дубенко, Н.Г. Плахотнюк та ін.; За заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: ЗАТ "НІЧЛАВА", 2003. - 288 с.
15.  Петришин О. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід // Вісник Академії правничих наук України. – 2000. - №4. – С.116-118.

 

 

 

 

 Скачати матеріал у форматі doc