Право на захист має державний службовець не тільки у разі порушення наданих йому законом прав, а й у разі виникнення перешкод для їх реалізації.
У статті 11 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон) йдеться про: умови та порядок захисту прав державного службовця; строк та порядок подання державним службовцем відповідної скарги про порушення його прав; можливість утворення комісії з перевірки такої скарги; порядок її розгляду скарги керівником державної служби і реагування на зазначену скаргу; право державного службовця звернутися до суду для захисту своїх прав.
Основні права державних службовців, які стосуються сфери їх службової діяльності, визначені статтею 7 Закону.
Так, частиною першою зазначеної статті закріплені: 1) права державного службовця як людини і громадянина; 2) права, пов’язані з проходженням державної служби; 3) права, які гарантують соціальний і правовий захист.
Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
З метою створення умов для ефективного захисту прав державних службовців, забезпечення правильного та однакового застосування законодавства в сфері державної служби пропонується державним службовцям, службам управління персоналом, керівникам державної служби, використовувати наступний покроковий алгоритм дій з подання скарг, їх розгляду та оскарження.
Крок 1. Відповідно до частини першої статті 11 Закону у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.
Подання такої скарги є правом, а не обов’язком державного службовця.
Скарга може подаватись у письмовій довільній формі керівнику державної служби у відповідному органі. Така скарга не потребує будь-якого інформування, погодження або візування безпосереднім керівником такого державного службовця чи іншими посадовими особами.
Організація роботи зі скаргами, поданими державними службовцями відповідно до статті 11 Закону, забезпечується службою управління персоналом, яка відповідно до частини другої статті 18 Закону забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень.
У такій скарзі, зокрема, доцільно відображати:
Якщо державний службовець ставить вимогу про утворення комісії для перевірки викладених фактів, про це також необхідно зазначати у скарзі.
Крок 2. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 11 Закону у скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Законом не передбачено підстав для відмови керівника державної служби у задоволенні вимоги щодо утворення такої комісії. Кількісний та персональний склад визначається керівником державної служби.
Доцільним є утворення комісії у складі не менше трьох осіб. До складу комісії, зокрема, можуть включатися:
Результати перевірки комісією викладених у скарзі фактів доцільно викласти у висновку комісії, який не носить обов’язкового характеру для керівника державної служби, але на якому, проте, може ґрунтуватись його рішення за результатами розгляду скарги.
Крок 3. Розгляд скарги може відбуватися з урахуванням висновку комісії у разі її утворення.
Для цього комісії у визначений керівником державної служби строк слід подати йому висновок (у довільній формі) по суті викладених у скарзі державного службовця фактів.
У висновку за результатами перевірки викладених у скарзі фактів доцільно навести відомості, що мають значення для повного і об’єктивного розгляду керівником державної служби скарги, зокрема, чи мали місце обставини, що підтверджують наявність чи відсутність факту (фактів) порушення прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації.
У разі встановлення факту або фактів порушення варто зазначити:
Висновок підписується членами комісії та може бути наданий для ознайомлення державному службовцеві. Члени комісії можуть викласти свою окрему думку, яка додається до висновку.
Під час розгляду скарги керівником державної служби предметом аналізу є факти та аргументи, наведені в скарзі та доданих до неї документах, а також висновки та пропозиції комісії, створеної для перевірки викладених в ній фактів.
Позиція керівника державної служби щодо ключових питань, які мають значення для розгляду скарги, може збігатися з позицією комісії або бути відмінною від неї. Проте, остаточне рішення, яке ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді скарги, в будь-якому разі залишається за керівником державної служби і в подальшому може бути оскаржене в установленому порядку.
Крок 4. Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що керівник державної служби зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
Керівник в будь-якому разі повинен надати відповідному державному службовцю, який подав скаргу, обґрунтовану письмову відповідь. Це не виключає можливості видання ним наказу (розпорядження) або надання доручення певним посадовим особам державного органу щодо забезпечення поновлення порушеного права (прав) чи усунення перешкод в його використанні таким державним службовцем.
Порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів встановлений статтею 9-1 Закону.
У разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації порушені права державного службовця підлягають поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав – усуненню.
Частиною п’ятою статті 9 Закону встановлено, що наказ (розпорядження), доручення може бути скасовано керівником, який його видав, а також керівником вищого рівня або органом вищого рівня.
Винні у порушенні прав державних службовців або у створенні перешкод у їх реалізації посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 65 Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Крок 5. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону у разі неотримання в установлений частиною третьою статті 11 Закону строк обґрунтованої відповіді на скаргу (20 календарних днів) або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до суду.
Крім того, згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Тобто, державний службовець, не вдаючись до позасудової процедури подання і розгляду скарги у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, вправі звернутися безпосередньо до суду для захисту своїх порушених прав.
До скарг, за змістом статті 3 Закону України «Про звернення громадян», належать звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, посадових осіб.
Скарга до органу або посадовій особі вищого рівня може бути подана протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення, що порушують права державних службовців, можуть бути скасовані керівником вищого рівня або органом вищого рівня, що відповідає змісту частини п’ятої статті 9 Закону.
Наприклад, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України може скасовувати повністю чи в окремій частині акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а міністр - акти територіальних органів міністерства. Аналогічно за Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади скасовує повністю чи в окремій частині акти його територіальних органів.
Керівники та органи вищого рівня уповноважені також, як правило, розглядати та вирішувати питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, дії або бездіяльність яких призвела до порушення прав державних службовців.
Зокрема, за загальним правилом, встановленим статтею 68 Закону, дисциплінарне провадження стосовно державних службовців порушується суб’єктом призначення.
Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачає, що міністр: приймає рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності державного секретаря міністерства; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра, та його заступників; ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів та їх заступників, керівників структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади.
Керівник центрального органу виконавчої влади вирішує згідно з Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» в установленому порядку питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.
При розгляді звернення Уповноважений, зокрема:1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення. Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що звернення громадян України є підставою для провадження справ та призначення перевірок.
Уповноважений, серед іншого, може вносити до органів державної влади, їх посадовим і службовим особам подання для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина, а також звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи.
Норми статті 11 Закону стосовно захисту права на державну службу узгоджується з рекомендаціями (стандартами) міжнародних організацій, які передбачають, що для захисту своїх прав публічні службовці повинні мати засоби правового захисту в суді чи іншій незалежній установі.