Державна служба очима молоді: менше стереотипів, більше можливостей

Як стажування допомагає по-новому побачити можливості державної служби? НАДС розпочинає серію інтерв’ю зі стажерами державних органів — про їхні очікування, досвід та те, якою вони побачили державну службу насправді.

Стажування – один із форматів, який допомагає краще зрозуміти щоденну роботу державного органу, спробувати себе у конкретних завданнях і побачити, що може запропонувати державна служба. Саме тому розвиток можливостей для проходження стажування закладений і в Стратегії реформування державного управління України на 2026–2030 роки. У ній окрема увага приділяється відкритості державної служби та залученню молоді.

А особисті історії стажерів показують, як ці можливості виглядають на практиці. Першою про свій досвід розповідає Маргарита Дац – студентка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, яка навчається за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». Вона стажувалася у НАДС навесні цього року.

До стажування Маргарита очікувала від роботи в державному органі великої кількості документів і доволі одноманітного ритму. Натомість у НАДС побачила значно більше: різні формати роботи, злагоджену команду і можливість проявити свою креативність. Її історія стажування — у першому інтерв’ю серії.

Як виглядало твоє стажування? Опиши, будь ласка, як проходив твій день у НАДС?

Маргарита: Робочий день під час стажування починався приблизно з десятої ранку, так вирішили з керівниками практики. Моєю керівницею була Анастасія Миркєєва. Також ми багато працювали з її колегою, пані Оленою, і допомагали їм.

Ти приходиш — тобі дають завдання. Якщо це був перший день, то завдання розподілялися приблизно на тиждень. Якщо це вже середина тижня, то ти або завершуєш те, що не встиг зробити вчора, або отримуєш щось нове.

Але практика не була одноманітною. Кожен день не був схожим на попередній. Щодня ми працювали  з правовими питаннями, щоб мати більше практичного досвіду. Були дні, коли ми виїжджали, наприклад, на Фестиваль карʼєри і працювали там. Були дні, коли відвідували заходи, які організовувало НАДС. Дуже подобалися такі робочі дні, коли приходиш і тобі кажуть: «Сьогодні ти організатор і представляєш НАДС». Ти допомагаєш супроводжувати гостей або допомагаєш з технікою. Це було дуже цікаво.

Були і більш теоретичні завдання: ознайомитися у застосунку «Дія» про безбар’єрність від НАДС.

Тобто всі дні справді відрізнялися. Я не можу сказати, що був якийсь типовий день.

Які навички вдалося здобути під час стажування і як вони можуть допомогти тобі в майбутній кар’єрі?

Маргарита: Я володію іноземними мовами, тому мені дали попрацювати з документами, які надходили до НАДС. Це була програма підвищення кваліфікації наших державних службовців у Японії. Документи були англійською мовою. Їх потрібно було вичитувати, виписувати необхідну інформацію та робити розсилку відповідним органам влади.

Те, що мені точно допоможе, — це якраз цей досвід листування. З такими документами я ще жодного разу не працювала під час навчання і нічого подібного раніше не бачила. Було цікаво побачити, як вони листуються з нами і як ми з ними, які листи, як саме їх писати. У цьому мені дуже багато допомагали, тому що спочатку було складно все правильно зробити.

Це той досвід, який я вже використовувала після стажування. Якщо раніше я боялася працювати з подібними документами, то зараз застосовую ці знання навіть у громадській діяльності. Я більш-менш зрозуміла логіку і те, як це працює.

До початку стажування якою ти уявляла собі державну службу? Наскільки ці уявлення змінилися, коли ти побачила роботу державної установи зсередини?

Маргарита: Коли ми реєструвалися для участі в стажуванні, я очікувала, що державна служба — це монотонна робота, неймовірна кількість документів і листів. Але коли я опинилася на місці, то зрозуміла, що державний службовець — це не лише людина, яка сидить і працює з документами. Це і гнучкість, і креативність, тому що є дуже багато креативних завдань.

Наприклад, Національне агентство працює над популяризацією державної служби. А щоб робити це, а тим паче працювати з молоддю, потрібно знаходити цікаві інтерактивні формати. І ми реально цим займалися. Дуже приємно було, що наші керівники стажування зверталися до нас із конкретними запитами, казали: «Зараз у нас буде день відкритих дверей. Вам потрібно придумати, що було б для вас, як для молоді, цікавим, у чому ви хотіли б взяти участь». Ми всі сиділи, думали, пропонували ідеї. Частину з них реально втілили, і ми допомагали це робити.

Тому стажування не просто виправдало мої очікування. Я отримала навіть те, чого не очікувала. Досвід справді був колосальним.

Якби можна було повернутися у свій перший день стажування і дати собі одну пораду, що б ти собі сказала?

Маргарита: Напевно, бути більш спокійною, тому що я дуже сильно хвилювалася. Хвилювалася через те, як мене прийме колектив.

Ще я порадила б собі бути більш відкритою. Ми приїхали з Харкова групою. Нас направляли як зразкових студентів: мовляв, проявіть усе, чого ми вас навчили. І ми зайшли з таким багажем теорії, думаючи, що зараз дамо відповіді на всі запитання. Хоча насправді потрібно було більше запитань ставити, ніж давати відповіді.

Тому я б порадила собі більше запитувати й не боятися, що тебе засудять. Уже на третій або четвертий день стало зрозуміло, що питати можна про будь-що. Навіть про те, як відбуваються якісь свята, про неформальну культуру.

Яке враження на тебе справила неформальна культура НАДС?

Маргарита: Враження взагалі класні. Колектив настільки приємний, що я не очікувала. Мені дуже сподобалося, що, крім роботи, є розуміння того, що ти є частиною колективу і що тебе підтримують. Тим паче під час війни це дуже необхідно. Ми потрапили на період, коли були обстріли. Нам пояснили, що під час дуже сильних обстрілів можна працювати дистанційно або використовувати інший формат роботи. Також розповіли, чому ухвалюються такі рішення, які випадки трапляються і як у них усе відбувається. Про це теж було дуже цінно дізнатися.

З огляду на досвід стажування у НАДС, як ти думаєш, який внесок можуть зробити молоді люди на державній службі, зокрема, під час стажування у держоргані?

Маргарита: Передусім під час стажування вони можуть трохи розвантажити працівників. Хоча я не знаю, наскільки ми дійсно розвантажували їхню роботу, адже все потрібно було перевіряти. Деякі завдання, наприклад, та ж Анастасія могла швидше зробити сама.

Але загалом ми, молоді люди, ще не маємо великого досвіду роботи, саме тому можемо приносити якісь новації. Мені здається, наш мозок ще не заповнений попереднім досвідом і в нас немає чіткого розуміння, як усе обов’язково має бути. Те, як має бути, ми вибудовуємо самі у процесі. На мою думку, саме в цьому найбільший плюс.

Що б ти порадила студентам і молодим фахівцям, які думають про роботу на державній службі або стажування в державному органі, але поки вагаються?

Маргарита: Спробувати. Просто спробувати. Подивитися, подобається вам чи не подобається, познайомитися з колективом.

Для себе я зрозуміла, що вхід на державну службу значно легший, ніж мені здавалося. Навіть під час стажування ми бачили, як до НАДС приходили працювати нові люди. Я побачила, що це орган влади, у якому постійно відбуваються зміни: приходять нові люди, хтось переходить на іншу службу.

Мені сподобалося, що багато людей, із якими ми перетиналися, раніше працювали в інших державних установах, а потім прийшли сюди. Тобто ти можеш не просто прийти і сидіти на одному місці та одній посаді багато років. Ти знаходиш себе, розумієш свої сильні й слабкі сторони та обираєш те, що тобі більше подобається. 

І фінальне запитання: який саундтрек ти обрала б для свого стажування в НАДС?

Маргарита: Це точно буде щось смішне. Чомусь у голові крутиться пісня, де жабки… Я не згадаю точно її назву. Ми зі студентами, мені здається, саме так щоранку заходили туди: просто натовпом проходили повз охорону, наводили шум, щось кричали, шукали кабінети. У нас була делегація із шести або семи осіб, тому ми заходили дуже гучно й трохи розгублено.

Назву тієї самої «пісні з жабками» Маргарита згадала вже після розмови — “Crazy Frog”. А разом із назвою надіслала ще одне повідомлення: «Динамічно, цікаво, все нове, прям як ритм цієї пісні». Так у цієї історії з’явився свій саундтрек — трохи хаотичний, дуже енергійний і сповнений відчуття, що попереду чекає щось нове.

Історією Маргарити ми лише відкриваємо серію. Далі — інші стажери, їхні враження і нові погляди на можливості державної служби.