Історії державної служби: як злагоджена робота допомогла повернути дитину в Україну

Сьогодні завершуємо серію «Історії державної служби» фінальною розповіддю. Кожна з них - про конкретні рішення, командну взаємодію та результати, за якими стоять державні службовці. 

Остання історія присвячена безпечному поверненню з-за кордону дитини-громадянина України. Нею ділиться Анна Лисюк, співробітниця Державної служби України у справах дітей. 

Вирішити ситуацію вдалося завдяки злагодженій роботі державних інституцій і фахівців, які діяли швидко та відповідально. До координації спільних дій були залучені Валентина Зозуля, Голова Державної служби України у справах дітей, Оксана Туманова, начальник відділу міжнародного співробітництва у сфері захисту прав дітей Державної служби України у справах дітей, та Марія Кобєлєва, керівниця Служби у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації. 

“Ця історія почалася з повідомлення Міністерства закордонних справ України. До Державної служби України у справах дітей надійшла інформація про дитину-громадянина України, якому компетентні органи однієї із держав відмовили у в’їзді до країни.

Дитина прибула до аеропорту країни, яку прагнула відвідати у супроводі двоюрідної тітки, громадянки країни відвідування. Після рішення про відмову у в’їзді стан здоров’я супроводжуючої різко погіршився. Її госпіталізували до медичного закладу з підозрою на інсульт.

Мати дитини на той момент перебувала на території іншої держави і не могла особисто прибути, щоб супроводжувати її. За словами матері, батько дитини проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.

Було важливо діяти швидко і злагоджено. Для захисту прав дитини Державна служба України у справах дітей відразу направила відповідний лист до Чернівецької обласної військової адміністрації. Було скоординовано спільну роботу між Міністерством закордонних справ України, Чернівецькою обласною військовою адміністрацією та Службою у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації.

Ситуація виникла вночі, часу на довгі погодження не було. Потрібно було швидко ухвалювати рішення, тримати зв’язок між усіма залученими сторонами і думати насамперед про безпеку дитини.

Мотивувало усвідомлення відповідальності за дитину, яка опинилася у критичній ситуації далеко від дому: на пункті пропуску в іншій державі, без належного супроводу і без можливості швидко возз’єднатися з матір’ю. Ми розуміли, що від оперативності та узгодженості дій державних інституцій залежить безпека, захист прав і подальша доля малолітньої дитини.

Нашою Службою спільно зі Службою у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації було розроблено механізм повернення дитини на територію України. Також організовано її зустріч, передачу уповноваженому представнику та подальший супровід відповідно до вимог законодавства України”, - розповідає Анна.

Ця історія є прикладом того, як у критичний момент державні інституції можуть діяти швидко, відповідально й людяно. Вона також дає змогу побачити внесок працівників служб у справах дітей різних рівнів у захист прав дітей. Часто ця робота залишається непомітною для широкого загалу, однак саме вона допомагає державі бути поруч із дитиною тоді, коли підтримка потрібна найбільше.

“Державна служба - це насамперед служіння Українському народові. А працівники служб у справах дітей щодня служать тим, хто найбільше потребує захисту, підтримки та турботи - нашим дітям. Часто їх робота залишається непомітною для широкого загалу, але саме вони першими приходять на допомогу дитині, яка опинилася в небезпеці, підтримують сім’ї у складних життєвих обставинах, допомагають дітям знайти родину та забезпечують реалізацію їхніх прав.

Сьогодні, в умовах війни, їхня праця стала ще більш відповідальною та складною. Вони працюють в громадах, евакуюють дітей із небезпечних територій, координують допомогу сім’ям, приймають непрості рішення та щодня стоять на захисті найкращих інтересів дитини”, - зазначає Валентина Зозуля, Голова Державної служби України у справах дітей.

За цією щоденною роботою - відданість своїй справі, професіоналізм, людяність і небайдужість.