Мова, що допомагає долати бар’єри: затверджено новий державний стандарт

Безбар’єрне суспільство. Ми часто використовуємо це словосполучення, коли говоримо про доступність, рівні можливості та повагу до людської гідності. Але що саме робить суспільство безбар’єрним? Новий стандарт державної мови дає чітке визначення: це суспільство, у якому запобігають виникненню бар’єрів, виявляють і усувають їх, а також забезпечують кожній людині та/або спільноті людей рівні права, можливості доступу й повноцінної та ефективної участі в усіх сферах суспільного життя. 

Це одне з понять, закріплених у стандарті державної мови «Термінологія безбар’єрності», який у жовтні затвердила Національна комісія зі стандартів державної мови. Документ систематизує терміни, що стосуються доступності, інклюзії, рівності прав і можливостей, та встановлює єдині підходи до їх використання в офіційних документах, професійній і публічній комунікації.

Розробленню стандарту передувала спільна робота представників державних органів, наукових і освітніх установ та громадських організацій. Робочу групу очолювала радниця — уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, яка, говорячи про результати цієї роботи, звернула увагу на важливість впровадження стандарту в діяльність органів влади.

«Унормування термінології безбар’єрності допомагає узгодити вживання термінів у документах органів державної влади та місцевого самоврядування, підвищити результативність роботи фахівців і фахівчинь, полегшити обмін досвідом із міжнародними партнерами, розширити функціонування української мови», — зазначила Тетяна Ломакіна.

Для публічних службовців розуміння термінології безбар’єрності є важливою складовою професійної діяльності. Адже врахування принципів безбар’єрності має стати звичною частиною роботи органів влади — від підготовки інформаційних матеріалів і надання послуг до організації робочого середовища з урахуванням потреб працівників і відвідувачів. 

Наприклад, універсальний дизайн передбачає створення просторів, програм і послуг, якими можуть користуватися всі люди без потреби додаткової адаптації. Цей підхід варто враховувати ще під час планування — від облаштування приміщень органів влади до розроблення електронних сервісів для громадян.

Водночас загальні рішення не завжди можуть врахувати індивідуальні потреби кожної людини. Тому в роботі органів влади важливо передбачати й можливість «розумного пристосування» — необхідних і доречних змін, які не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря та дозволяють людині з інвалідністю реалізувати свої права нарівні з іншими. Це може стосуватися адаптації робочого місця, умов праці або організації надання послуг. 

Доступність важлива і в щоденній комунікації з громадянами. Навіть правильно підготовлений документ може бути складним для сприйняття через перевантажені речення та незрозумілі формулювання. Тут у пригоді стає проста мова — спосіб подання інформації, за якого слова, структура та послідовність викладу роблять її максимально зрозумілою для більшості людей. Для публічних службовців це має слугувати орієнтиром під час підготовки офіційних відповідей, роз’яснень та інформаційних повідомлень.

Для органів влади важливо, щоб спільні визначення поступово ставали частиною звичної професійної практики. Адже від того, наскільки добре публічні службовці розуміють принципи безбар’єрності, залежить і те, як їх враховують у документах, організації роботи та взаємодії з громадянами.

Ознайомитися з повним текстом стандарту державної мови «Термінологія безбар’єрності» можна на сайті Національної комісії зі стандартів державної мови.