Сьогодні, у Міжнародний день студента, розповідаємо про стажування в НАДС від тих, хто пройшов цей шлях. Магістрант Харківського університету імені Каразіна Арсеній Шопін допомагав організовувати ярмарок вакансій на ВДНГ, відвідав Державну архівну службу та переконався, що державні органи відкриті до молоді. Про те, як минав день студента в НАДС і чому не варто боятися державної служби, читайте в інтерв'ю.
Насамперед — наш навчальний заклад: це була його пропозиція для студентів третіх і четвертих курсів бакалаврату. Великим плюсом було те, що я їхав не один, а з групою студентів. Це робило стажування цікавішим.
Кожен день насправді починався по-своєму. Ми приходили в НАДС зранку — згідно з домовленостями з тим, у кого ми проходили практику. Спочатку спілкувалися з нашими керівниками стажування у відділах і експертних групах, які давали нам завдання на день. Або ж продовжували працювати над більш обʼємниии завданнями, які отримали раніше. Інколи день починався із заходів, які організовувало Агентство: там ми допомагали з організаційними моментами — реєстрували відвідувачів, щось налаштовували — звичайна організаційна робота під час івентів.
Окремим напрямом були відвідування інших органів державної влади. Бувало, що ми приїздили в НАДС, і звідти нас централізовано відвозили до іншого органу на екскурсію. .
Ми відвідали Міністерство освіти і науки, Державну архівну службу та Київську міську військову адміністрацію.
А звідки взявся цей перелік — теж цікава історія. У перші дні стажування в нас була зустріч із Головою НАДС. Вона запитала, чи бували ми раніше в Києві і що нам було б цікаво тут побачити й почути. І ми своєю групою запропонували ідею відвідати різні державні органи та установи. Тоді Голова запропонувала скласти перелік органів, які ми хотіли б відвідати, і передати їй, щоб вирішити, куди є можливість поїхати.
Певно, Державна архівна служба.
Спершу ми мали зустріч із Головою архівної служби. Ми поспілкувалися про те, що собою являє цей орган, чим він займається, який його функціонал. Почули також про можливості працевлаштування. Далі пішли на екскурсію безпосередньо до архівів, де ознайомилися з різними історичними документами та іншими цікавими матеріалами. нам розповіли про особливості їх зберігання та вимоги, яких при цьому необхідно дотримуватися.
Було справді дуже цікаво. Чимось нагадувало екскурсію в музей, але на вищому і цікавішому рівні.
Найбільше — заходи, які ми допомагали організовувати. Особливо ярмарок вакансій на фестивалі кар’єри на ВДНГ. Там було кілька блоків завдань.
Ще в НАДС ми допомагали сформувати матеріал, з яким Агентство піде на ярмарок вакансій. Думали над тим, як краще й простіше донести до молоді, що являє собою державна служба і які її особливості.
І другим етапом було саме перебування на ВДНГ. Разом із працівниками НАДС ми спілкувалися з відвідувачами, розповідали їм про державну службу, про Агентство, про те, як проходить наше стажування, і ділилися своїм досвідом.
Окрім заходів, була й робота з документами: ми робили презентації, напрацьовували зміни до нормативних документів та інструкцій, оновлювали освітні матеріали для державних службовців. Ну, тобто це так, такий короткий перелік того, чим ми взагалі займалися.
Я поглибив теоретичні знання про те, як функціонує державна служба. Та крім теорії, ми змогли побачити на практиці, як влаштований орган державної влади, як працюють державні службовці і які можливості дає державна служба при працевлаштуванні. Місцями це допомогло розвіяти певні міфи, які могли сформуватися в нас до того, як ми побачили державну службу на практиці.
Це був дуже цікавий і корисний досвід. Особисто я зміг краще зрозуміти, що являє собою ця робота, наскільки вона підходить саме мені, у чому моя зацікавленість і де в цьому напрямі можна розвиватися далі.
Не соромитися ставити запитання. Хоча хочу відзначити, що загалом колектив Агентства був доволі дружній до нас, а керівники стажування без проблем відповідали на всі питання — і щодо завдань, і загалом щодо державної служби.
Але, звісно, перший тиждень було трохи складно, бо це щось нове, чого я ще ніколи не пробував. Тому не варто соромитися — навпаки, треба по максимуму розпитати все, що цікавить. Бо без цієї інформації буде дуже складно зрозуміти, чи підходить тобі державна служба як майбутнє місце роботи.
Тим, хто вагається, чи йти на стажування, і тим, хто зараз ще є студентом, — я й сам студент, тож мені це ближче, — хочу сказати: не варто соромитися і боятися, що буде складно комунікувати з працівниками органу чи не вдасться налагодити контакт із керівником стажування. Такі думки проскакували і в мене перед поїздкою. Але насправді державні органи доволі відкриті до таких ініціатив. Особливо коли орган сам ініціює стажування — тоді його працівники теж зацікавлені в роботі зі студентами, можливо, майбутніми державними службовцями.
Це дуже класна можливість розібратися, що означає державна служба на практиці і наскільки вона тобі підходить. І краще спробувати на стажуванні, ніж потім працевлаштуватися і зрозуміти, що щось працює не так, як ти уявляв, або тебе щось не влаштовує. А так ти йдеш на роботу вже підготовленим і з розумінням того, як відбуваються процеси.
Можливо, частина людей також вважає, що вакансії в органах державної влади чи місцевого самоврядування складно знайти. Але насправді багато органів публікують їх на своїх сайтах або на ресурсах із пошуку роботи. Я знаходив не одну вакансію, зокрема до центральних органів виконавчої влади. Тож варто подаватися, пробувати, а там уже дивитися, чи тобі це підходить. І якщо готовий — продовжувати кар’єру на публічній службі.
Чесно кажучи, складно назвати конкретний трек. Але, певно, це було б щось дуже позитивне й енергійне. Бо загалом було багато цікавих моментів — і під час самої роботи, і під час нашого перебування в Києві, різних прогулянок. Залишилося багато приємних спогадів.