Як створити необхідні умови для трансформації організаційної культури публічної служби, сформувати стандарти поведінки державних службовців та розвивати культуру управління – про це йшла мова під час навчання Вищого корпусу державної служби (категорія «А») у Школі підготовки стратегів. 

Голова Національного Агентства України з питань державної служби Наталія Алюшина презентувала Концепцію культури публічної служби на 2025-2029 рр.

У Концепції окреслено місію публічної служби - служіння народу України для розбудови  безпечного та демократичного середовища, захищаючи права, свободи та гідність кожної людини.

Пріоритетами Концепції визначено декілька напрямків - культура управління персоналом, недискримінації та доброчесності, ефективної комунікації та взаємодії, керування на публічній службі, інноваційності, креативності та ініціативності

Реалізація Концепції передбачена на 2025 – 2029 рр. на основі таких принципів:

• ефективність (результат відповідає затратам на його реалізацію; всі запропоновані заходи направлені на отримання результату, а витрачені ресурси є розумними та адекватними);
• залученість та дотичність (до реалізації Концепції дотичні усі державні службовці та інші зацікавлені сторони, та кожен відчуває свою залученість до успіху її реалізації);
• єдність (реалізація Концепції має на меті об'єднати, згуртувати, створити тісний зв'язок між усіма публічними службовцями);
• креативність (реалізація Концепції потребує вийти за рамки звичних уявлень та бути готовим до новаторства).

Голова НАДС Наталія Алюшина нагадала слухачам Школи підготовки стратегів, що вже декілька років поспіль незмінними залишаються цінності публічних службовців – відповідальність, доброчесність, професіоналізм. 

«Цей перелік – незмінний упродовж трьох років. Упевнена, такі цінності й особисті відчуття є прийнятними і близькими для значної частини суспільства», - зазначила Голова НАДС.

Передбачається, що реалізація Концепції сприятиме розв'язанню проблеми дискримінації та цькування на публічній службі за різними ознаками, впливу політичних зв'язків та лояльності до керівництва на зайняття посад публічної служби, відсутності навичок налагодження особистого контакту для більш ефективної взаємодії та звички комунікувати всередині органу, протиставлення публічних службовців різного стажу роботи, відчуття несправедливості, браку системної співпраці між органами влади, ініціативності та розвитку нових підходів до роботи на публічній службі, низького рівня управлінських компетентностей керівництва, зокрема в сфері управління персоналом, незадоволеності публічних службовців своїм керівництвом, тощо.