Посилення координації реформи державного управління на шляху до ЄС
Європейська інтеграція потребує не лише змін у законодавстві, а й державних інституцій, здатних втілювати ці зміни в життя. Від того, як органи влади координують свої дії, ухвалюють рішення та виконують спільні завдання, залежить і темп реформ, і готовність України до майбутнього членства в ЄС.
Про зв’язок між ефективністю державного управління та переговорним процесом говорили 14 жовтня під час заходу «Вплив моделі координації реформи державного управління на переговори України та ЄС». Він був організований Українським центром європейської політики у співпраці з Центром політико-правових реформ за підтримки Фонду Конрада Аденауера.
Відкриваючи захід, керівник відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Делегації ЄС в Україні Асієр Сантільян наголосив на важливості ефективного державного управління для вступу України до ЄС. Позитивно оцінивши передачу головування в Координаційній раді з питань реформування державного управління Прем’єр-міністру України, він водночас підкреслив важливість посилення адміністративної координації для ефективного впровадження змін.
До обговорення долучився в. о. Голови НАДС Олег Войтович. Він наголосив, що на шляху до членства в ЄС важливо не лише адаптувати українське законодавство до європейських вимог, а й забезпечити здатність державних органів реалізовувати ухвалені рішення. Визначальну роль у цьому відіграють державні службовці, їхні компетентності та умови для професійного розвитку.
«Після ухвалення кожного рішення має бути інституція, здатна його реалізувати, повинні бути визначені функції, а також люди, які володіють необхідними компетентностями. Має існувати система їхнього добору, професійного розвитку та утримання», — зазначив Олег Войтович.
Керівник проєкту EU4PAR Угіс Сікс, у свою чергу, звернув увагу, що чинна система координації переважно зосереджена на розподілі завдань і звітуванні про їх виконання. Натомість важливо, щоб вона допомагала органам влади своєчасно виявляти труднощі, усувати причини затримок та знаходити рішення для подальшого просування реформи.
Основою експертного обговорення стала презентація дослідження «Як координувати реформу належного врядування на шляху до Європейського Союзу», підготовленого Українським центром європейської політики. У ньому проаналізовано чинну модель координації реформи державного управління та визначено проблеми, які перешкоджають її ефективній реалізації. Серед них — відсутність чітко визначеної інституції, відповідальної за координацію реформи, недостатня міжвідомча взаємодія, брак повноважень, ресурсів і даних, недостатня узгодженість стратегічного планування та зосередженість моніторингу на виконанні заходів, а не на досягнутих результатах.
Для вирішення цих проблем у дослідженні запропоновано дворівневу модель координації реформи державного управління, яка передбачає розподіл відповідальності між політичним та адміністративним рівнями. На політичному рівні пропонується посилити роль Координаційної ради з питань реформування державного управління під головуванням Прем’єр-міністра України. Вона має визначати пріоритети реформи, забезпечувати узгодження рішень між органами влади та контролювати їх виконання.
Щодо організації роботи на адміністративному рівні дослідження розглядає три можливі підходи. Перший передбачає посилення ролі Секретаріату Кабінету Міністрів України, який забезпечуватиме постійну міжвідомчу координацію, аналіз проблем та супровід виконання рішень. Альтернативою є створення окремого міністерства з питань належного врядування, відповідального за формування державної політики у цій сфері. Ще один варіант — розширення повноважень НАДС, за якого Агентство могло б стати робочим органом Координаційної ради, забезпечувати підготовку її засідань, аналізувати виконання стратегічних завдань реформи та за сприяння Прем’єр-міністра подавати на розгляд Уряду проєкти відповідних рішень.
Водночас ефективність будь-якої моделі залежатиме від того, наскільки чітко будуть розмежовані повноваження, налагоджена взаємодія між органами влади та забезпечений контроль за виконанням рішень.
