В межах Форуму з публічного врядування відбулася друга панельна дискусія «Публічне врядування поза межами державної служби: виклики та пріоритети реформ».
Форум зібрав представників державних органів, громадянського суспільства, експертного середовища та міжнародних партнерів. Учасники говорили про людей на державній службі, функціональне обстеження органів влади, взаємодію держави з аналітичними центрами та бізнесом, а також про те, чим вимірювати успіх реформ.
В. о. Голови НАДС Олег Войтович наголосив, що конкурси — важливий елемент посилення ефективності державного управління, але не панацея: їхній запуск не вирішує всіх проблем. Він зосередився на людях і на балансі між тим, що службовці дають державі, і тим, що держава пропонує їм натомість.
«Люди, які приймають рішення стати державним службовцем, працювати на державу, мають розуміти, чому вони туди йдуть, що вони можуть дати державі. Але і держава має відповідати, що може дати цим людям. На жаль, тут маємо нехороший дисбаланс: недосконалість інституцій намагаються компенсувати людським ресурсом, а взамін людському ресурсу часто пропонується тотальна недовіра, невисока оплата праці та обмежені можливості для професійного розвитку. І це те, що потрібно змінювати», — зазначив Олег Войтович.
Він також розповів про старт функціональної діагностики органів влади.
«Зараз уряд запустив функціональну діагностику, метою якої є чітко зрозуміти, які функції мають виконувати органи влади та якою має бути структура органів влади — як за структурними підрозділами, так і за кількістю людей», — пояснив Олег Войтович.
Заступниця Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Тетяна Стеф’юк нагадала, що нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про конкурси на державну службу. Він передбачає й відновлення конкурсів на посади в службі місцевого самоврядування, окрім прифронтових регіонів. Також ухвалено новий закон про службу в органах місцевого самоврядування, який мав набрати чинності після завершення воєнного стану.
«Ми бачимо, що зараз умови завершення війни і строки є незрозумілими, а питання діяльності службовців є нагальними. Тому зараз наше міністерство аналізує ті положення, які можуть набрати чинності достроково, в тому числі те, що стосується рівня оплати праці службовців», — зазначила Тетяна Стеф’юк.
Голова правління та засновник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко розповів про взаємодію держави з недержавним сектором, зокрема з аналітичними центрами. Він пояснив, з чого, на його думку, варто почати.
«Доки ми чітко не сформулюємо, яке завдання уряду в суспільній організації, яке завдання міністерств, не дамо їм відповідну нормативну базу, на основі якої вони повинні саме ці завдання вирішувати, — доти ми не матимемо ситуації, коли чесні й професійні люди хотітимуть іти на державну службу. І це та ключова проблема, яку треба вирішити і якій ми недостатньо приділяємо увагу», — наголосив Ігор Коліушко.
Генеральний директор Advanter Group Андрій Длігач розповів, чи вдається бізнесу бути почутим державою. За його словами, діалог посадовців із бізнесом відбувається, а от спроможності реалізувати домовлене немає. Так само створено чимало стратегій, для яких бракує планів виконання та ідей. Він запропонував звільнити міністерства від непритаманних і зайвих функцій, переформатувавши їхню роботу, а людей приваблювати на державну службу тим, що вони зможуть впливати на ситуацію.
Науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України Роман Кобець провів чітке розмежування між мандатом обраних представників і функцією державних службовців. Також він наголосив: мірилом успіху реформ має бути вирішення проблем, а не виконання зобов’язань.
«Мірило успіху — це успішність вирішення проблем. Тому завжди треба ставити перед собою базову річ: яку проблему ми хочемо вирішити, що не влаштовує нас в існуючому стані справ. Це буде єдиний варіант, коли можна хоч якусь адекватну політику розробити і найбільш адекватні критерії успішності», — підкреслив Роман Кобець.
Модерував дискусію Олександр Ярема, Інститут фронтиру, Державний секретар Кабінету Міністрів України у 2020–2025 роках.


